Тричі продана. Павло Наніїв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ теж підозрювала Юзефа, але мовчала і пильніше стала пантрувати Софію. Не вберегла Марію, то хоч цю, меншу, треба врятувати від неслави. Вона тепер далеко не відпускала дівчину від себе, весь час була з нею, і далі вчила французької мови. Софія швидко сприймала науку, засвоювала шляхетські звичаї. Пихаті жванецькі панки вже звернули увагу на дівчину. На вечірках та бенкетах в’юнами снували навколо неї, але дівча знало собі ціну – не з кожним шляхтичем і в танок ішла, не з кожним розмовляла. Милуючись нею, Лоська раділа: «Матиму на тім світі спасіння душі, бо сам Бог бачить, скільки добра роблю для сиротини». А Текля говорила:

      – Яке велике терпіння маєте, сестро. Піклуєтеся про неї, як мати рідна.

      – А що маю робити? Своїх дітей Бог не дав, то хоч чужими натішусь, – відказувала пані Лоська.

      Розділ сьомий

      Дарунок за коня

      Відтоді як з Марією сталося лихо, Юзеф відсахнувся від неї. Давно вона видужала, ожила її краса, а йому байдуже. Нелюбою стала. Взяв, що можна було взяти від дівчини, і відвернувся.

      – На те й дівчата на світі існують, щоб їх спокушувати, – виправдовувався він перед людьми й перед власною совістю.

      Зустрічей з Марією уникав, навіть на вечірки не ходив, якщо там була Марія з сестрою чи пані Лоською. У такі дні він виїжджав на пікети перевіряти, як несуть службу жовніри його загону, чи, пославшись на поганий настрій або недугу, зачинявся на весь вечір у своєму кабінеті чи спальні.

      На тому тижні гостював за Дністром у хотинського паші. Той подарував йому арабського скакуна. Тепер Юзеф цілими днями не злазив з коня, гасав від пікету до пікету вздовж кордону. У Жванці довідалися про цей дарунок, зраділи: значить, не піде турок війною, коли сам паша робить такі презенти командирові польського війська. Налякане недавніми чутками про війну, місцеве панство знову повеселішало. Почастішали бенкети, потекло звичним руслом безжурне шляхетське життя.

      На своїх зборах жванецька знать насідала на Юзефа: треба чимось віддячити султанському намісникові. Ліпше мати під боком приятеля, ніж ворога.

      Юзеф недовго думав, чим відповісти на дарунок паші, і знову почав збиратися за Дністер. Поки готували переїзд – Дністер після повені ввійшов у свої береги. На кінному дворі жванецькі стельмахи лагодили карету – натягували на колеса нові штаби, обновлювали внутрішню обшивку та бляшаного орла над дашком екіпажа, бо за зиму весь він укрився іржею.

      Текля з пані Лоською здивувалися, коли довідалися, що до Хотина Юзефа супроводжуватиме Марія.

      – Нехай, – погодилися вони, – може, подобрішає до дівчини, бо зовсім байдужим став.

      Марія покірно збиралася в дорогу. Лоська вертіла нею перед дзеркалом, приміряла сукні, пудрила, рум’янила їй обличчя.

      – Хай бачать нехристи, які в нас красні панянки, не те що їхні бусурманки з совиними очима.

      Юзеф нетерпляче чекав на подвір’ї, поки жінки вирядять Марію. Та ось вона збігла східцями – у шовках, СКАЧАТЬ