Тричі продана. Павло Наніїв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ гостей – поважні генерали в роззолочених мундирах, чиновники в білих, посипаних тертою крейдою перуках, бритоголові, флегматичні, з масними очима і тонкими блідими руками служителі віри католицької, молоді панянки й паничі, поважні дами різного віку з моноклями, кістяними віялами в руках, дорогих платтях з довжелезними шлейфами.

      Відчинилися різьблені двері зали, і на порозі став сам господар палацу граф Фелікс Потоцький. На ньому темно-зелений полковницький мундир з регаліями, на голові соболиний шлик зі страусовим пером, при боці шабля з дзвінкої дамаської криці. Граф Потоцький урочисто підняв руку:

      – Благородне панство, щиро прошу до гранд-зали!

      Гості посіли місця за столами, що вгиналися від незліченних страв та напоїв. Тут і печені поросята з хроном у рильцях, і смажені гуси, бігоси, турецький інжир, прусська халва, ласощі краківських та віденських цукерень. У солом’яних чохлах одутлуваті пляшки бордоського, квадратні з зеленого скла фляги лейпцизького пуншу, каламутні напої вінницьких та барських винокурень, барильця міцного тридцятирічного меду.

      У кутку під лампадою – окремий стіл для святих отців, яких запрошено сюди на освячення та благословення палацу. Облачений, як до великодньої служби, біскуп Калиновський підвівся з-за столу, стулив під пухлим підборіддям долоні для молитви, і в залі запала тиша.

      – Благославен будь віднині й довіку дім цей, благославен будь віднині й довіку господар обителі цієї, його мосць граф Фелікс Щенсний Потоцький, і його жона, і нащадки його, і його челядь. Даруй, Боже, сімейству цьому здоров’я. Хай щасливим буде воно на віки вічні з домом цим, з полями, з водами рибними і нерибними, з лісами його, з лугами, з великою та малою скотиною, з птицею, з реманентом, зі всякою всячиною! Хай вічно панує в цій обителі згода, мир і тиша! Спаси, Боже, од вогню, од грому, од роздору, од нечистої руки, од заздрісного ока та лихого слова, од великої і малої хворі! Аве Марія!

      – Аве Марія! Аве-е!

      Стоголосий імпровізований хор гримів гармонійно й урочисто. Здавалося, що люди зійшлися не на бенкет, а в храм з нагоди великого свята.

      – Аве Марія, аве-е! – востаннє злетів під стелею урочистий акорд.

      Виголосили тост за пана-господаря, задзвенів кришталь. Тост за тостом – і загомоніли, пожвавішали від хмелю гості, зала заповнився гамором, жартами. Непомітно осиротів стіл під лампадою в кутку, святі отці тишком-нишком покинули залу, у якій після численних тостів починалися непристойні жарти. Лакеї винесли стіл, на його місце прикотили масивний клавесин, і під зображенням святої мадонни весело забриніли струни. Знову задзвеніли келихи, заіскрилося прозоре вино, закружляли у танку пари.

      – Ваша мосць, – звернувся до Потоцького високий, зі старечим зморшкуватим обличчям вельможа в одязі депутата сейму, – ви чули: король звелів відкликати посла Лясопольського з Туреччини.

      – Знаю. І хай молить Бога посол, щоб на цьому й скінчилися його неприємності. Король наш багато надій покладав на нього, а він нічого не зробив. Австрієць СКАЧАТЬ