Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на цій жіночій істоті. Потім він усвідомив, що жінка схилилась над ним, і якимось чином відчув, що вона не збирається помирати. Вона вдивлялася в його обличчя.

      – Виправ мене, якщо я помиляюся, – сказала вона. – Ти дійсно просив мене зняти одяг?

      Перифраз та абстракції необхідно було ретельно перекласти, але Сміту це вдалося.

      – Так, – відповів він, сподіваючись, що це не спричинить нової кризи.

      – Так я й думала. Брате, та ти не хворий.

      Слово «брат» він зрозумів першим – жінка нагадувала йому про те, що вони поєднані водним ритуалом. Йому б не завадила допомога братів по гнізду, щоб зрозуміти, що цей новий брат хотів.

      – Я не хворий, – погодився він.

      – Будь я проклята, якщо знаю, як впоратися з тим, що з тобою не гаразд. Але я не здамся. І я знайду спосіб, як тобі звідси вибратися.

      Вона встала і знову повернулася до бокових дверей, але потім зупинилася і обернулася, хитро посміхаючись.

      – Можеш попросити мене знову, – справді гарно, – за інших обставин. Мені цікаво буде дізнатися, що ж я зроблю.

      Жінка пішла. Сміт розслабився у водному ліжку й дозволив кімнаті поступово зникнути. Він відчував виправдану радість від того, що якось зміг заспокоїти себе, – тож їм не потрібно вмирати… Але було ще дещо, значно новіше, щоб це ґрокнути. Останні слова жінки містили багато нових для нього символів, а ті, що були вже відомими, вживалися по-новому і їх важко було зрозуміти. Він радів, що їхні емоційні особливості підходили для спілкування між водними братами. Хоча він був трохи схвильований і водночас занепокоєний, проте йому було дуже приємно. Він думав про свого нового брата, жіночу істоту, і відчував усередині себе якийсь незвичний дзвін. Відчуття чимось нагадувало те, що виникло, коли йому вперше дозволили бути присутнім віддалік від тіла: він був щасливий, хоча й не знав чому.

      Він волів би, щоб його брат, доктор Махмуд, був тут. Треба було стільки всього ґрокнути, – і так мало було вже ґрокнуто.

      Решту зміни Джилл Бордмен перебувала у стані легкого здивування. Їй вдалося уникнути помилок у призначенні ліків, проте на буденні запитання вона відповідала автоматично. Зустріч з Людиною з Марса не йшла їй з голови, і вона обдумувала божевільні слова, що він сказав. Ні, не «божевільні», виправила вона себе: вона вже працювала з пацієнтами в психіатрії, тому точно знала, що його зауваження не були словами психічно хворої людини.

      Вона вирішила, що «невинний» – найточніший термін, але розуміла, що це слово було недостатньо точним. Вираз його обличчя був невинним, але очі – ні. Що за істота може мати таке обличчя? Колись вона працювала в Католицькій лікарні; раптом в її уяві постало обличчя Людини з Марса, обрамлене головним убором монахинь. Ця думка стурбувала її, тому що обличчя Сміта не було жіночним.

      Вона вбиралася у звичайний одяг, коли інша сестра зазирнула до роздягальні.

      – Тебе до телефону, Джилл.

      Жінка СКАЧАТЬ