Люби ближнього твого. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ за сусіднім столом. Один був гладкий, пикатий, лисий, другий чорнявий, весь зарослий, з великим носом.

      – Якщо справді півгодини, – нібито вагаючись, сказав Штайнер, – то можна б і спробувати.

      – Авжеж, авжеж! – зрадів миршавий.

      – І я зможу покинути гру, коли схочу?

      – Ну звичайно, пане сусідоньку, коли схочете!

      – Навіть якщо виграю?

      Гладкий за сусіднім столом ледь помітно скривив уста й перезирнувся з чорнявим: от, мовляв, каплуна підчепили!

      – Аякже, аякже! Коли ж і кидати, як не вигравши! – весело заскрекотав миршавий.

      – Що ж, тоді згода.

      Штайнер пересів до їхнього столу. Гладкий стасував колоду й здав карти. Штайнер виграв кілька шилінгів. Коли надійшла його здача, він, тасуючи, обмацав краї карт, зрізав колоду там, де відчув щось непевне, і, замовляючи собі чарку сливовиці, нишком зиркнув на спідню карту колоди. Виявилося, що підрізані карти – королі. Потім він знову добре перетасував колоду й здав.

      За чверть години Штайнер виграв шилінгів із тридцять.

      – Чудово! – цвіркнув миршавий. – Може, трошки підвищимо ставки?

      Штайнер мовчки притакнув головою. Він виграв і наступний кін, уже на вищих ставках. Далі йшла здача гладкого. Його рожеві пухкенькі ручки, по суті, були малуваті для шулерських трюків, однак Штайнер пересвідчився, що він робить їх дуже вправно. Піднявши свої карти, Штайнер побачив три дами.

      – Скільки? – жуючи сигару, спитав гладкий.

      – Чотири, – відказав Штайнер і помітив, як той сторопів: адже йому слід було прикупити тільки дві! Гладкий кинув йому чотири карти. Штайнер побачив, що перша з них – якраз четверта дама. Тепер у нього, звичайно, карти були нікудишні, й він ляснув ними об стіл, вигукнувши:

      – Сто чортів! Пасую.

      Його партнери перезирнулись і теж спасували.

      Штайнер знав: він може щось зробити тільки при своїй здачі. Отже, на виграш у нього був один шанс із чотирьох. Фред мав рацію: треба діяти швидко, поки вони нічого не запідозрили.

      Він зробив трюк із тузами, але високо ставки не піднімав. Гладун, граючи проти нього, програв. Штайнер глянув на годинник.

      – Ну, мені час іти. Остання партія.

      – Добре, добре, сусідоньку, – цвіркнув миршавий. Інші двоє промовчали.

      У першому ж коні Штайнер одержав чотири дами зразу. Він прикупив до них одну карту. Дев’ятка. Брюнет прикупив дві карти. Штайнер помітив, як миршавий підкинув їх йому зі споду колоди. Він знав, що це означає, але все-таки поторгувався до двадцяти шилінгів і лиш тоді спасував. Брюнет пронизав його поглядом і посунув до себе банк.

      – Яка ж у вас карта була? – дзвякнув миршавий і швидким рухом перекинув Штайнерові карти. – Чотири дами! І ви пасуєте? Що це ви, справді! Адже ж ви могли загребти всі гроші! А в вас яка карта була? – спитав він чорнявого.

      – Три королі, – відповів той із кислою міною.

      – Ну, от бачите! Ви б же виграли, сусідоньку! А ви до СКАЧАТЬ