Люби ближнього твого. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ замислено дивлячись на нього. Йому спало на думку, що можна ж запросити й дівчину з сусіднього номера. – Ви знаєте людей тут у готелі? – спитав він Рабе.

      Той поклав шкарпетки на стілець і поворушив пальцями босих ніг.

      – Знаю декого. А навіщо вам? – Він дивився на ті пальці, немов уперше бачив їх.

      – Із оцього номера, праворуч нас?

      Рабе подумав трохи.

      – Тут живе стара Шимановська. До війни вона була славетна артистка.

      – Ні, мене цікавить не вона.

      – Його цікавить Рут Голланд, молода вродлива дівчина, – озвався чоловік в окулярах, третій мешканець їхнього номера. Він уже з хвилину стояв у дверях і слухав розмову. Звали його Мариль, і він був колись депутатом рейхстагу. – А що, вгадав я, Керне? Ах ви донжуан!

      Керн зашарівся.

      – Дивина, – не вгавав Мариль. – Найприродніші речі примушують людину зашарітись. Найпідліші – ніколи. Ну, як сьогодні торгувалося, Керне?

      – Прогорів начисто. Готові гроші втратив.

      – Ну, то протринькайте ще скільки-небудь. Це найкращий спосіб розігнати досаду.

      – Та оце ж збираюсь, – відповів Керн. – Хочу піти в кіно.

      – Браво! З Рут Голланд, як я збагнув із ваших обережних розпитувань?

      – Не знаю. Я ж із нею не знайомий.

      – Та ж кожна людина з більшістю інших не знайома. Коли-небудь однаково доводиться знайомитись. Сміливіше, Керне! Відвага – найперша окраса молодості.

      – Гадаєте, вона піде зі мною?

      – А чого ж ні? Це одна з переваг нашого спаскудженого життя: серед страху й нудьги кожен буває вдячний за будь-яку розрядку… Отож відкиньте фальшивий сором. Уперед, на приступ, без вагання!

      – Підіть у «Ріальто», – докинув Рабе зі свого ліжка. – Там зараз іде фільм про Марокко. Я вже пересвідчився: що екзотичніша картина, то краще вона розважає.

      – Марокко – це саме те, що треба, – підтвердив Мариль. – І для дівчат теж.

      Рабе, зітхнувши, загорнувся в ковдру.

      – Мені часом хочеться заснути й десять років не прокидатись.

      – І ви ладні пробудитись на десять років старшим? – спитав Мариль.

      – Е, ні… Адже ж тоді мої діти будуть уже дорослі…

      Керн постукав до сусіднього номера. Чийсь голос озвався на стук, Керн одчинив двері й застиг на місці, опинившись віч-на-віч зі старою Шимановською.

      Обличчям вона скидалася на сову. М’ясисті зморшки, товсто вкриті білою пудрою, нагадували засніжений гірський ландшафт. У глибоких западинах чорніли очі. Шимановська дивилась на Керна так, неначе зараз учепиться йому пазурами в обличчя. У руках вона тримала ясно-червону шаль, з якої стриміли плетільні дротики. Нараз обличчя її злісно скривилося. Керн уже злякався, що вона зараз кинеться на нього, але хижа гримаса враз змінилася на якусь подобу усмішки.

      – Чого ви бажаєте, мій юний друже? – низьким, патетичним голосом актриси спитала Шимановська.

      – Я хотів поговорити СКАЧАТЬ