Люби ближнього твого. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ витяг із кишені папірця.

      – Ось адреса. Тут і ім’я кельнера, який у них за посередника. Скажете йому, і він їх покличе. За це йому треба дати п’ять шилінгів.

      – Гаразд… Спробую щось придумати. – Штайнер акуратно сховав записочку з адресою. – Щиро дякую вам за турботу, Черніков.

      – Що ви, що ви! – Росіянин махнув рукою. – Якщо є змога, чом же не допомогти! Бо ж і сам можеш враз опинитись у такому становищі.

      – Звісно. – Штайнер підвівся. – Я вас потім розшукаю і скажу, що в мене вийшло.

      – Гаразд. Я тут у цей час часто буваю. Граю в шахи з одним південно-німецьким майстром. Бачите, отой кучерявий. Я за добрих часів ніколи не сподівався, що матиму щастя грати з таким світилом. – Черніков усміхнувся. – Я ж завзятий шахіст…

      Штайнер уклонився йому й попрямував до дверей, переступивши дорогою через кількох молодиків, що з роззявленими ротами спали попід стіною. Коло столу ландгеріхтсрата Епштейна сиділа, склавши руки, опасиста єврейка й дивилась на адвоката, котрий єлейним голосом щось пояснював їй. На столі перед нею лежало пів шилінга, а поряд, наче великий хижий павук, волохата ліва рука Епштейна.

      Вийшовши надвір, Штайнер глибоко зітхнув. Після мертвотного диму й сірої безнадії в кафе свіже нічне повітря було мов те вино. «Треба вирватися з цього кола, – подумав він. – За будь-яку ціну вирватись!»

      Штайнер глянув на годинник. Було вже пізно. Проте він вирішив ще спробувати побачитися з шулером.

      Невеличкий бар, що його шулер назвав Штайнерові як свою резиденцію, був майже порожній. Тільки двоє вичепурених дівчат сиділи, мов папуги, на високих табуретах перед нікельованим бар’єром.

      – Фреда тут не було? – спитав Штайнер бармена.

      – Фреда? – Бармен пильно подивився на нього. – А навіщо вам Фред?

      – Хочу з ним удвох Богу помолитись, друже. Що ж іще?

      Подумавши трохи, бармен сказав:

      – Він уже з годину як пішов.

      – А він ще прийде?

      – Звідки я знаю…

      – Ну, добре. Я все-таки почекаю. Налийте мені чарку горілки.

      Штайнер прождав з годину. Він сидів і підраховував, скільки зможе нашкрябати грошей, попродавши все, що має. Але більше сімдесяти шилінгів не виходило.

      Дівчата, розмовляючи, придивлялися до ньйого, посиділи ще трохи й подибали до дверей. Бармен знічев’я почав кидати з келишка гральні кості.

      – Зіграємо? – озвався Штайнер.

      – Про мене…

      Кинули. Штайнер виграв. Потім чотири рази підряд викинув по два «тузи» – шістки.

      – На тузи мені, здається, щастить, – сказав він.

      – Ви взагалі щасливий, – зауважив бармен. – Під яким знаком ви народились?

      – Оцього вже я не знаю.

      – Напевне, під знаком Лева. Чи принаймні маєте Сонце в сузір’ї Лева. Я трохи знаюся на астрології. Ну що, кинемо востаннє. Фред уже однаково не прийде. Він у таку пору ніколи не повертається. Йому треба СКАЧАТЬ