Люби ближнього твого. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ви ж! – Портьє втупив у Керна очі, сподіваючись, що той заллється невтримним реготом у відповідь на його жарт.

      Але Керн не засміявся.

      – Я питаю про дівчину, – пояснив він. – Молоду даму.

      – Дами в нас не живуть, – буркнув портьє, сердитий, що змарновано такий дотеп. – Тільки жінки.

      – Так ніхто не виходив?

      – Ви що, з поліції, що так допитуєтесь? – уже з одвертою ворожістю огризнувся портьє.

      Керн здивовано витріщився на нього, не розуміючи, яка муха вкусила цього чоловіка. «Дотепу» він навіть не помітив. Вийнявши з кишені пачку сигарет, Керн підніс її портьє.

      – Дякую, – крижаним тоном відказав той. – Я такої дешевини не курю.

      – Воно й видно…

      Керн заховав сигарети й ще хвильку постояв, подумав. Дівчина, певно, десь тут, у готелі. Може, в салоні? І він пішов туди.

      Салон був довгою вузькою кімнатою. Цементована тераса перед нею вела в обгороджений муром садочок, де росло кілька кущів бузку.

      Крізь скляні двері Керн заглянув туди. Дівчина сиділа за одним із столів, спершись на нього ліктями, й читала книжку. Більше там не було нікого. Керн не міг стриматись, він одчинив двері й увійшов до салону.

      Почувши, як рипнули двері, дівчина підвела очі. Керн зніяковів.

      – Добривечір, – нерішуче сказав він.

      Дівчина подивилась на нього, кивнула і знову схилилася над книжкою.

      Керн сів у кутку. Посидівши трохи, підвівся й узяв зі столу кілька газет. Він раптом здався сам собі досить-таки смішним і вже не радий був, що зайшов сюди. Але встати й вийти отак зразу – це теж здавалося йому майже неможливим.

      Керн розгорнув газету й почав читати. Трохи згодом він побачив, що дівчина взяла сумочку, вийняла звідти срібний портсигар, відкрила його, але, так і не взявши сигарети, знов закрила і вкинула в сумочку.

      Керн мерщій поклав газети й підвівся.

      – Я бачу, ви забули сигарети. Дозвольте вам прислужитися.

      Він видобув свою пачку. Дорого дав би він зараз, щоб мати портсигар! Пачка була пом’ята, розірвана. Керн подав її дівчині.

      – Правда, я не знаю, чи ви такі куритимете. Портьє допіру погребував.

      Дівчина зиркнула на пачку.

      – Я курю такі самі.

      Керн засміявся.

      – Вони ж найдешевші. Ми вже немов розповіли одне одному історію свого життя.

      – По-моєму, готель сам їх розповідає.

      – Теж правда.

      Керн витер сірника й підніс дівчині вогонь. Кволий червонястий вогник освітив вузьке смагляве обличчя з густими темними бровами. Очі в дівчини були великі, ясні, уста повні й лагідні. Керн не зміг би сказати, чи вона вродлива й чи подобається йому; в нього тільки було чудне відчуття якоїсь далекої, невловимої спорідненості з нею: він же торкався рукою її грудей, ще навіть не бачивши її самої. Дівчина зітхнула, і раптом Керн, сам розуміючи, що це смішно, хапливо сховав СКАЧАТЬ