Люби ближнього твого. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вийшла гарненька служниця; побачивши портфель, вона закопилила губу й мовчки зачинила двері в нього перед носом.

      Керн піднявся ще вище. На третьому поверсі йому – тільки після другого дзвінка – відчинив чоловік у розстебнутій жилетці. Він обурено перебив Керна мало не на першому слові:

      – Одеколон? Парфуми? Ну й нахаба! Ви що, читати не вмієте? Мені, наче навмисне мені, головному представникові парфумерної фірми Лео, ви посміли нав’язувати свій непотріб?! Геть звідси!

      Він грюкнув дверима. Керн запалив сірника й прочитав латунну табличку. Дійсно, Йозеф Шимек сам продавав мило, одеколон і парфуми, тільки оптом.

      Керн похитав головою.

      – Рабі Ізраїль Лейб, – промурмотів він, – що це означає? Невже ми не зрозуміли один одного?

      Він зійшов на четвертий поверх і подзвонив. Відчинила добродушна огрядна жінка.

      – Заходьте, заходьте, – приязно сказала вона, побачивши його. – Німець, еге? Емігрант? Заходьте, чого ж ви стоїте!

      Керн увійшов за нею в кухню.

      – Сідайте, – сказала жінка. – Ви ж, певне, наморилися.

      – Та не дуже.

      Це Керна в Празі вперше запросили сісти. І він не відмовився скористатися з такої рідкісної нагоди. «Вибач, рабі, – подумав він, – я був надто нетерплячий. Вибач мені, рабі Ізраїль, я ж іще молодий». Потім розстебнув свій портфель.

      Огрядна господиня поважно стояла перед ним, схрестивши руки над животом, і дивилась на нього.

      – Це парфуми? – спитала вона, показавши на невеличкий флакончик.

      – Атож! – Керн, правду кажучи, більше сподівався, що її зацікавить мило. Він підняв пляшечку вгору, мов якийсь коштовний самоцвіт. – Славнозвісні парфуми «Фарр» фірми Керн. Це вам не абищо! Не така водичка, як, приміром, оті вироби фабрики Лео, що ними торгує пан Шимек із третього поверху.

      – Хм…

      Керн відіткнув флакончик і дав жінці понюхати. Тоді взяв скляну паличку, вмочив і провів по її повній руці.

      – Спробуйте самі.

      Жінка обнюхала руку й кивнула.

      – Здається, хороші. А що, у вас тільки отакі малесенькі пляшечки?

      – Ось вам і більша. Є й ще одна, зовсім велика. Оця. Вона, правда, коштує сорок крон.

      – Нічого, нічого! Оце якраз для мене, я її й візьму.

      Керн не вірив собі. Це ж чистих вісімнадцять крон заробітку!

      – Якщо ви візьмете велику, я вам дам ще брусок мигдального мила задарма! – на радощах пообіцяв він.

      – Чудово! Мило в хазяйстві завжди знадобиться.

      Жінка взяла флакон та мило і вийшла з кухні. Керн тим часом поскладав свій крам назад у портфель. Із напіводчинених дверей кімнати пахло вареним м’ясом. І він вирішив теж сьогодні не поскупитись і як слід повечеряти. Супом у їдальні на Вацлавській площі не наїсися.

      Жінка повернулася.

      – Ну що ж, красненько вам дякую, бувайте здорові, – ласкаво сказала вона. – СКАЧАТЬ