Загублений між війнами. Наталка Доляк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зрозумілу у своїй простоті поезію та прозу. Об’єднувались у літературні спілки, гурти, колективи. Наплодилося за короткий проміжок часу тих творчих об’єднань і не перелічити. Найвпливовішими літературними угрупованнями у двадцятих вважались «Ланка», «Молодняк», «Плуг» та «Гарт». У лавах «Ланки» чеканили свій творчий стиль Плужник, Осьмачка, Багряний. «Ланка» неофіційно значилась в опозиції до «Молодняку» – так званого бойового загону пролетарського фронту. Між одними й іншими була різниця. Якщо члени «Молодняку» сповідували крайнє ліві літературні смаки, то ланкарі відкидали будь-які політичні протистояння. «Література мусить бути поза політикою. Наша література має не йти на поводі в держави. Вона має цю державу вести вперед своїми думками й філософськими знахідками. Вона, наша нова література, має бити будь-кого, незважаючи на політичну приналежність, якщо той будь-хто заслуговує літературного батога» – подібні виступи часто можна було почути на засіданнях «Ланки». Брали слово не лише авторитетні, а й маловідомі, недосвідчені, зовсім молоді письменники. Ці письменники вже бачили себе попереду колони, яка щасливо крокує назустріч світлому майбуттю.

      Двадцять третього року було створено об’єднання «Гарт», яке згодом було перейменовано у Вільну академію пролетарської літератури, більш відому як ВАПЛІТЕ. А роком раніше спілка «Плуг» зібрала під своїм крилом тих, хто писав не про робітників, як у «Гарті», а про селян – колгоспників, одноосібників, хліборобів.

      2

      Юрій Якович Покос, сидячи у своїй кімнаті комунальної квартири на Куренівці, другий день поспіль намагався правильно скласти листа редактору харківської газети «Селянська правда». Щораз дописавши до середини аркуша, перечитував, тер скроні, незадоволено кривився, стискав у долоні той папірець, аж він хрустів. Юрій, не шкодуючи, ламав писаному хребет і викидав під стіл, де мав би бути кошик для використаних паперів. Кошика не було, бо його зазвичай ставила під стіл співмешканка Юрія – Ганна Біла. Тепер кошика не було, як, власне, й Ганни, із якою Юрій вирішив розлучитись. Вірніше, це жінка поставила йому ультиматум – або одружуємось, або я йду. Ультиматумів Юрій Покос не любив, як і не любив брехати. Він ще відразу, як вони зійшлись, казав Ганні, що не любить. А вона усе сміялась, мовляв, це так спочатку, а згодом…

      – Подарував би мені щось за ласку, – увивалась навкруги письменника ласа до його обіймів жінка. Водила пальчиком по пришпиленій до вилога піджака прикрасі, яку й прикрасою не можна було назвати. Так, ювелірна дрібничка, до того ж трохи пошкоджена, напевно, вогнем – з одного боку емаль почорніла і взялась смоляним згарком.

      – Не чіпай! – строго віднімав руку коханки від значка і навіть знімав із себе піджак та ховав його до шафи.

      Він не покохав Ганну і за тиждень їхнього спільного життя, і за рік, і за два. Бо кохав усе життя іншу, ту, якої вже давно не було на цій землі і яка не відпускала. Приходила світлою постаттю СКАЧАТЬ