Загублений між війнами. Наталка Доляк
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Загублений між війнами - Наталка Доляк страница 14

Название: Загублений між війнами

Автор: Наталка Доляк

Издательство:

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-966-14-9881-4, 978-966-14-9877-7, 978-966-14-9880-7, 978-966-14-9252-2

isbn:

СКАЧАТЬ але каторжанам вони слугували не лише аби не натерти мозолів, які так чи так натирались аж до крові, а ще й для зігрівання рук. Ті руки за місяць-два роботи ставали схожими на коріння старого дерева, яке вилазить з-під землі, – покручене й темне, сухе і деркуче. Старожили повідали упівголоса, говорили ніби між собою, але, звісно, так, щоб чули новоприбулі, що й до цього дня буяла повним ходом весна, але забуранило на кілька день, ніби знала природа, що везуть нових, противилась, відганяла.

      Вночі, коли після важкої роботи гуділо все тіло й паморочилось у голові, Юрій Будяк не міг відігнати від себе настирливих спогадів. Ті спогади кружляли навколо нього, іноді дратували своїм дзижчанням, іноді лоскотали спочатку приємно – тоді надокучливо, а подеколи й боляче жалили, як ґедзі. Юрій скрикував крізь тривожний і неглибокий сон, будив сам себе й декількох, що лежали поруч.

      – Що? – питав Ілля Савич звідкілясь із-під лівого плеча Юрія.

      – Що? – опускав голову з горішньої полиці Гнат.

      Вони не отримували відповіді й вкладались далі, добувати свій короткий і такий вистражданий відпочинок.

      – А мені саме снився син, – бубоніло десь із середини приміщення. І там починалась бесіда, пошепки – шушуну-бубубу – неслось звідтіля й заколисувало тих інших, що через крик Юрія вимушені були недодивитись снів-спогадів з далекого і часто світлого минулого.

      – А мені усе сниться, що я за плугом йду, – сумно прорік хлібороб Василь Коліушко.

      «Плуг, плуг, плуг» – хвилями шурхотіло це слово у вухах письменника.

      «Плуг»

      1

      Революційні настрої, якими щедро були насичені перші двадцять років нового століття, підбадьорили український народ, згуртували його – принаймні навколо мрії про досягнення такої, здавалось, близької національної свободи. Гасла, якими оперували промовці різного штибу, манили далекосяжними планами й не давали спокою творчим людям. До того ж вожді революцій, представники партій, громадські діячі, захисники свобод клятвено обіцяли українцям на усіх барикадах, фронтах, кафедрах довгоочікуване набуття власної державності, а на додачу до цього – повну й незворотну українізацію. Скільки літ мова дідів-прадідів, ота селянська непорушна «малоруська», як її принизливо називали великороси, тобто старші, а відтак ніби розумніші брати, скільки літ справжня українська не могла випростатись із-під теплої, але такої удушливої ковдри зросійщення? І от після першої революції, після маніфесту царя замайоріла надія – українську, співочу й неповторну, почують і в петербургах, і в москвах. Українською почнуть друкувати підручники, у школах викладатимуть, в університетах. Ось вона – незалежність українська, вже близько, лише руку простягни – і твоя!

      Україномовні літератори, режисери, драматурги взялись до роботи – творити нову історію, ба навіть не нову, а новітню. СКАЧАТЬ