У Буковині довго зберігався звичай серед парубків – співати величальних пісень у хаті господаря:
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе верби груші родять,
В тебе дочки в злоті ходять,
В тебе сини в царя служать,
Царевочку собі дружать,
В царя дочку заручили
Та й додому пригостили.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе воли половії,
В тебе плуги золотії,
В тебе двори все кедрові,
В тебе столи калинові,
На них скати[107] все ллянії,
На них блюда циновії.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в полі, як у раю:
В тебе лани, як загаї,
В тебе хліби, як Дунаї,
На них жита, як жар, ситі,
А пшениця – як столиця,
В тебе вівси жубровії,
А ячмені золотиї.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в колі, як у раю:
В тебе коні все турецькі,
В тебе зброї все стрілецькі,
В тебе воли, як стодоли,
А корови, як бороги,
В тебе вівці гори вкрили,
В горах зруби без рахуби.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в скринях, як у раю:
В тебе скрині кованиї,
В них червоні не бранії,
В тебе шуби соболеві,
Горностаї королеві,
А жупани – як у пана,
А контуші всі в кожусі.
Гей, ти, пане господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
І з водицев, і з царицев,
З усім домом, з усім добром,
І з твоєю дружиною,
І з твоєю челядкою,
І з синами-соколами,
І з дочками, як чічками.
Господарю, як королю,
Щасти, Боже, з усім двором,
І з челядкою багатою,
І з ролями,[108]і з ланами,
І з сусідами, і з панами,
І з Господом Христом Богом,
На здоров'я, на літ много!
Дай, Боже![109]
За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми на церкву. «Береза», дякуючи господареві, каже:
«Що ми казали, аби так воно і сталося – і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданська водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!»
У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині в цей день святять «трійцю» – три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів – безсмертників або васильків. З «трійцею» йдуть на «Йордань» переважно жінки і дівчата. Під час Богослужения «трійця» запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена; то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи СКАЧАТЬ
106
П. Чуб., Ill, 5. Як бачимо, в народніх віруваннях часто зустрічається згадка про вовка. Цей хижак (Canis lupus L.) має тотемічне значення (тотем – тваринний або рослинний символ) не тільки в українського а й в багатьох інших народів, в першу чергу народів Східньої Европи, де вовки звичайно водяться. Колись вовки завдавали неабиякої шкоди нашим селянам, нищачи свійських тварин. Поліщуки ділять вовків на дві породи; великих – «конюхів» з сірим хутром і малих – «свинятників» з хутром темнобурим. Зоологи не визнають такого поділу і вважають, що це залежить від віку звіра: старші-більші і сиві, а молодші – менші й темніші. Років з півсотні тому вовки в Україні майже зникли, шкоди від них великої не було, а під час останньої війни, взимку 1942-го року, їх з'явилося знову багато, і вони, як і колись, завдавали значної шкоди.
107
Скатерки.
108
Роями бджіл.
109
Я. Ф. Головацький. Часть III. Стор. 551–553.