Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 49
«Жатву и весну ть съзьда».[139]
«Ни едина ластовица весны творить, ни чрьта едина землемърьця».[140]
«Днесь весна красується, оживляющи земное естьство».[141]
«Весна убо украшаетъ цвъты землю».[142]
Що ж до походження самого слова «весна», то в науковій літературі є кілька більш-менш імовірних припущень. Так, Карл Рейф у своєму словнику виводить слово «весна» з санскритського «Vasanta» – свято весни. В словнику Крейзбра[143] слово «весна» пояснюється індійським «Вішну».
Дехто з дослідників вважає слово «весна» співзвучним з гебрейським (старожидівським) «Nisan» – що означає не тільки місяць березень, а й інші весняні місяці, з яких квітень називається «lar».[144]
Снєґірьов висловлює припущення, що від ясности (маси світла) цю пору року могли наші ж предки називати «ясна», а з додатком губного звуку «в» вийшло «в-ясна».[145]
В українській мові, як і в мовах інших слов'янських народів, крім слова «весна», вживається і «ярь».
«Ярь – наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати».[146]
А звідси і «ярина», «ярове поле», «ярові хліба» і т. д.
Слово «ярь»[147] імовірно споріднене з словом «Ирь».[148]
Початок і час тривання весни, як відомо, залежать від кліматичних умов чи, краще сказати, від географічного положення країни. Колись було багато спроб визначити межі весни (її початок і кінець) для тієї чи іншої місцевости. Так для України (імовірно, для Києва) в рукопису XVI століття час тривання весни визначається так:
«Весна отъ Благовтэщеньева дни до Рожества Ивана Предтечи, а въ ней 90 і день и четверть дни».
В рукопису 1637 року:
«Весна отъ Благовтзщенія до Рождества крестителя Іоанна дній 901/2 дни».
А в XVII столітті весна визначається так:
«Весна убо начинается отъ 24 марта луны до 24 іюня».[149]
Залежно від кліматичних умов і періоду року змінюється стан рослинного й тваринного світу – фенологічні ознаки.[150]
Існує народня фенологія і наукова. За народньою фенологією весна починається тоді, коли пташка-вівсянка засвище свою пісню: «Кидай сани, бери віз!», а щука-риба хвостом лід розіб'є.
Наукова фенологія в переважній більшості будує свої спостереження на рослинах. Наприклад, проф. В. А. Погґенполь[151] на підставі своїх 22-літніх спостережень у м. Умані встановив вісім фенологічних періодів у році: сім у час вегетації і один – без неї (зима), а саме:
1. Передодень весни – 23-го березня. Починають цвісти ліщина звичайна (Corylus avellana L.) і ті дерева й кущі, які цвітуть перед появою листя.
2. Рання весна – 22-го квітня. Починають цвісти ясень звичайний (Fraxinus excelsior L.) і ті дерева та кущі, в яких цвіт СКАЧАТЬ
Изб. 1073 рік.
Гр. Наз. XI в. За І. Срезн.
Кирило Тур. 21. За І. Срезн.
Слово Данила Заточника.
Fr. Kreuzbr, «Religions de L'Antiquité…», Paris, 1825
Див. «Рус. п. н. празн.», III, M. 1838.
Снег., Ill, 4. З приводу таких припущень та здогадів дотепно писав колись Микола Надєждін (1804–1856): «Ніде не може бути стільки простору для свавілля, фантазувань та натягання, як з звуками. Слово цілком під нашою владою. Воно беззахисне. З слова можна вимучити будь-який зміст етимологічними тортурами».
М. Рильський: «У. н. п.», Київ, 1955, стор. 95. Також Ном., стор. 12.
У далматському фолкльорі «ярь», як мітична істота, вихваляється у весільних піснях. У скандинавських народів слова «Var», «Vor» – початок весни, у німців є «Jahr». У греків – «Сар», а в римлян – «Ver».
«Духовная в. к. Владиміра Мономаха», СПб., 1793., а також І. Срезневський. «Словарь…», І. Видавці «Духовної» слово «Ирь» вважають словом сарматським і пояснюють його як схід сонця і теплі краї, куди перелітні птахи з України відлітають восени і повертаються навесні.
Див. Энцикл. Слов. Брок. и Еф., том VI, стор. 108.
Фенологія (від грецького «phaino» – являю, освітлюю, вияснюю і «logos» – наука) вивчає періодизацію явищ у житті рослин і тварин залежно від кліматичних умов.
Погґенполь В. А. Метод ведення точных фенолог, наблюдений. «Краеведение», 4, 1924. А також «Б. С. Э.», т. 13, стор. 448.