Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 46

Название: Звичаї нашого народу

Автор: Олекса Воропай

Издательство:

Жанр: История

Серия:

isbn: 978-966-03-4397-9

isbn:

СКАЧАТЬ в'язки перевесел з гречки, що була обмолочена в різдвяний піст. Входячи до хати, говорять: «Нате вам ковбасу». Потім і в цій хаті починається випивання, якщо його там не було від самого ранку, бо ж у цей день звичайно всі п'ють».[113]

      Пити і гуляти – це наша стара, хоч і не завжди добра, традиція. Ще літописці відмічали «хлібосольство» великого князя Володимира,[114] а наші гетьмани та козаки під цим поглядом, мабуть, не мали собі рівних в усій тодішній Европі.

      І ось цю «славну» традицію перейняли наші селяни і пильно зберігають її ще й досі. Прислів'я, приказки, «припросини» та пісні – це цілий кодекс гостинности наших селян.

      Приймаючи гостей, господар до першої чарки виголошував таку тираду:

      «Помершим душам – царство небесне: батькам, матерям, братам, сестрам та діткам маленьким. Нехай легенько згадається і нашому синові, де він у світі повертається. А нам пошли, Боже, вік і здоров'я, щоб цей празник одпровадити та в мирі-покої із вами, здоровими, щастя діждати. Сподоб, Господи, Боже наш, щоб Бог родив жито, пшеницю і всяку пашницю, а нам діждати жати, споживати та людям честь віддавати!..»

      – Дай, Боже! – відповідають гості.

      Після першого побажання, що завжди виголошується поважно, без будь-яких жартів, напідпитку висловлюється також чимало жартівливих побажань:

      «Роди, Боже, жито, пшеницю, а в запічку дітей копицю».

      «Роди, Боже, хліб, а до хліба опеньки!»

      «Хай Бог хліб родить та скотину плодить».

      «Приспоряй, Господи, Божу росу, щоб коровка доїлась».

      У нас такий звичай, що гостей треба припрошувати, бо «без припросин і чарка не мила!» Припросини звичайно починаються після першої чарки: «Випийте по другій, щоб на одній не скакали». «Ану лиш: чоловік на одній нозі не ходить, а на двох!» А як по другій чарці вип'ють, то припрошують до третьої: «Без тройці й доми не строяться» – «Бог тройцю любить, а четверту Богородицю, а п'ятий Спас» – «По три дай, тоді питай» – «По чарці, по парці та оп'ять по п'ять» – «Перед обідом не вадить, а по обіді загладить» – «Пийте до дна, щоб очі не запалися» – «Перший келішок, як по льоду; другий, як по меду, а третій – не питай, лиш давай!»

      А вже після третьої чарки не припрошують, тільки примовляють: «Я – такий чоловік, як візьму, то й вип'ю!» – «Кумки та кумки – вип'єм по рюмки: бо як підем на той світ, то там рюмок ніт!» – «Напиймося тут, бо в небі не дадуть!» – «Від краю до краю – всім добра желаю!» – «І чарка нова, та горілки нема: хилю – не тече, коло серця пече».

      Тут починаються й співи:

      Хто п'є, той кривиться,

      Кому не дають – той дивиться,

      А ми будемо пить і Бога хвалить:

      І за нас, і за вас,

      І за нашу неньку стареньку,

      Що навчила нас горілочку пить…

      Або:

      Пошла, смерть, пошла проч,

      Тепер мене не мороч,

      Бо я часу не маю:

      На празнику гуляю…

      Про гостинність і гостювання є такі приповідки: «Який гість, така йому СКАЧАТЬ



<p>113</p>

Село Іваньківці на Переяславщині. За П. Чубинським, III, 5.

<p>114</p>

В Макарівській минеї: «Памяти святыхъ» въ церквахъ творяще пъніемъ и молитвами и праздноваше свътло праздники Господскія: и три трапезы поставляше, первую митрополіту сь епіскопы, и съ черноризцы и съ попы, вторую нищимъ и убогимъ, третью себъ и боярамъ своимъ и всъмъ мужемъ своимъ». Снег., I, 194.

А одна з билин починається так:Во стольном было городе во Киеве,У ласкова князя у Владимира,Было пированьице – почестный пир…