Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 40

Название: Звичаї нашого народу

Автор: Олекса Воропай

Издательство:

Жанр: История

Серия:

isbn: 978-966-03-4397-9

isbn:

СКАЧАТЬ у татових чоботах та в дідовій шапці, з сокирою в руках – грає ролю господаря. І ось між ними відбувається такий діялог:

      – Не рубай мене, буду вже родити.

      – Ні, зрубаю. Чому не родило?… Кажи!

      – Бійся Бога, не рубай. Буду родити краще від усіх! – далі проситься плаксивим голосом «дерево».

      – Гляди ж, – погрожує сокирою «господар», – як не вродиш цього року, то на той рік зрубаю і спалю!

      Після такого «страшення» дерево перев'язують перевеслом. Іноді «для страху» дерево злегка надрубують.

      У перший день Нового Року до всього уважно приглядаються, бо все має віще значення. Стоячи в церкві під час утрені, селянин придивляється, як свічі горять у панікадилі: якщо ґніт палаючої свічки зігнувся гачком – буде врожай цього року; якщо ж ґніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, – жди неврожаю.

      Якщо ніч проти Нового Року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби.

      Якщо сонце весело зійде, ввесь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини.

      Якщо іней рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.

      Перед тим, як сісти за стіл обідати, батько синові дає пиріг і каже: «Їж, сину, та пам'ятай: якщо тобі трапиться зимою збитися з дороги, то згадай, з чим ти їв на Новий Рік пиріг – і відшукаєш дорогу».

      Залежно від вдачі, люди говорять: «Піду до церкви, щоб Господь сподобив цілий рік ходити до храму Божого!» або «Нап'юся горілки, щоб цілий рік було за що випити!»

      «На Новий Рік не годиться пити по одній чарці, а все по дві, щоб старі в парі жили, а молоді собі пару знайшли!» – так промовляють за новорічним обідом, коли гостей приймають.

      «Мій батько, царство йому небесне, – згадує Свирид Галушка, – дуже любили вареники. На Новий Рік мама, було, як наварять повну макітру – їж, скільки хочеш!.. Ото тато, бувало, перед тим, як узятися до вареників, примовляють: «Вареники-мученики, сиром вам боки набивали, маслом очі заливали, в чавуні кипіли – за нас, грішних, такі муки терпіли!»

      Якщо частина неба закрита на Новий Рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя – звідти треба сподіватися щастя. Сніг випаде в цей день, – щасливий рік буде.

      Перший день нового року – свято Василя. «Мій старший брат був Василь, – згадує Тиміш Степанович Піддубний. – В цей день, було, всі родичі до нього з'їжджалися на обід – веселі то часи були! На столі таке стояло, що тепер і на виставці не побачиш – шинка, ковбаси, всякі припаси… Ех, та що й казати, – було до чого чарку випити та «дай, Боже!» промовити. А по обіді запрягали найкращі коні в «козирки» і з піснями та вигуками їхали «на прогін». Коні-змії не чують під собою ніг – санки летять, як на крилах, тільки сніг вихром розлітається на всі боки»!

Тексти новорічних поздоровлень

      Подаємо нижче кілька текстів новорічних поздоровлень, що ми їх записали в різних місцевостях України.

      На Херсонщині:

      А СКАЧАТЬ