Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ «Голодна кутя» святкується як Щедрий Вечір. Знову, як і на Свят-Вечір, намощують сіна на стіл під кутю і ставлять «дідуха» на покуття. Вносячи до хати сніп жита, господар віншує:

      «Віншую вас з щастям, здоров'ям, з цим Святим Вечером, щоб ми в щасті й здоров'ї ці свята провели та других дочекались – від ста літ до ста літ – поки нам Пан Біг назначив вік!»

      Перед вечерею батько «клячить» – стає на коліна перед образами і молиться Богові; за ним молиться і вся родина. Помолившись, батько сам сідає до столу і запрошує сідати всіх у хаті присутніх – як це було і на Свят-Вечір.

      Дівчата в цей вечір ворожать: збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками – «де пес забреше, туди заміж піду!»

      В цей вечір у Галичині діти щедрують. Звичай щедрувати в цей вечір тут дуже своєрідний і дуже неоднаковий. Так, у селі Висова, Сандецького повіту, хлопці років по 10–12 співають під вікном таку щедрівку:

      Щедрий вечір, добрий вечір,

      Христу, Христу, Марію!

      На престолі стояла,

      Три крижики тримала:

      «А ви, люди, знайте,

      Наше право дайте,

      Наше право – калача,

      Виженемо рогача

      На старий переліг,

      Заб'єм му правий ріг,

      Правим рогом трубити,

      Хвостом, хвостом гонити».

      Кожний із щедрівників носив колись з собою цілий оберемок гілок ліщини. За щедрівку – таку дивну і мало зрозумілу – ґазда виносив пригорщ вівса, намоченого у воді, і висипав його щедрівникові в торбу. Щедрівник же давав ґазді гілку ліщини. Зібраний щедрівником овес вважався найкращим «на розплід», а гілка ліщини мала чародійну силу берегти худобу від «усього злого».

      Що ж до самої щедрівки, то вона цікава тим, що робить натяк на стародавній поганський звичай наших предків – приносити в жертву волів («виженемо рогача…»[98]).

      У Львівському повіті в цей вечір колись ходили щедрувати дорослі дівчата. Гурток дівчат підходив до вікна, і одна з них гукала:

      Пане господарю, чи спите, чи чуєте, чи дома ночуєте?

      Чи скажете щедрувати, свій дім звеселяти?

      Дні діти побудити, самі веселими бути?

      Господарі, звичайно, дозволяли, і дівочий хор співав під вікном:

      Плила Касуня бистров рікою,

      В Дунаю!

      В Дунаю, море,

      Касуню, зоре,

      Серденько!

      За нев батенько над береженьком:

      «Подай, Касуню, білую ручку

      В Дунаю! і т. д.

      «Ручки не даю, най си пливаю».

      В Дунаю! і т. д.

      Плила Касуня бистрою рікою,

      В Дунаю! і т. д.

      За нев матенька, братенько, сестричка – і т. д.

      Плила Касуня бистров водою,

      В Дунаю! і т. д.

      За нев миленький до береженька:

      «Подай, Касуню, білую ручку!»

      В Дунаю! і т. д.

      Ручку подала, сама виплила

      З Дунаю!

      З Дунаю, море,

      Касуню, СКАЧАТЬ