Середземноморське перехрестя. Андрій Харук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мали бомбардувати військові об’єкти в районі Кальярі. Одночасно лінкори «Ворспайт», «Реміллес» і «Малайя» з важким крейсером «Кент» вирушили в район Барді для обстрілу італійських берегових об’єктів. Усі ці акції не зустріли протидії з боку італійського флоту – його увага у той час була зосереджена на постановці нових мінних загороджень в Сицилійській протоці і довкола Мальти.

      15 серпня в дію знову вступили крупні кораблі Середземноморського флоту – лінкор «Барем» обстріляв Барді і Форт Капуццо. 17—18 серпня ці ж об’єкти були обстріляні «Ворспайтом» та «Малайєю». Ці та інші операції Середземноморського флоту мали велике значення для поліпшення морально-психологічного стану населення Великобританії та її збройних сил – адже літо 1940 р. було для них дуже важким. Прем’єр-міністр В. Черчилль у своїй промові 14 липня говорив: «Все вказує на те, що війна буде довгою і важкою. Сьогодні не можна передбачити, як далеко вона сягне. Англія готова до німецької атаки. Ми не підемо на жодні перемовини з Німеччиною. Багато країн були отруєні й розкладені Німеччиною ще до того, як почались бойові дії. Так було у Франції. Ми в Англії не боїмося таких методів. Якщо справа дійде до вторгнення на Британські острови, запевняю, що ми будемо обороняти кожне село, кожне містечко, кожну садибу. Лондон швидше перетворимо в купу руїн, ніж дозволимо поневолити. З Америки надходить все більше допомоги. Англійський флот зараз є потужнішим, ніж на початку війни. Продовольства маємо більше, ніж будь-коли раніше. Озброюватись мусимо не лише на 1941 рік, але й на 1942 рік, коли війна з оборонної перейде в наступальну».

      Італійці намагались активізувати дії на ворожих комунікаціях, скеровуючи для цього нові кораблі, а часом і цілі з’єднання свого флоту. Водночас вони мусили визнати, що спроба підводного наступу зазнала фіаско. Якщо на самому початку війни британці втратили кілька транспортних суден, то після запровадження на Середземному морі системи конвоїв італійські підводні човни вже не становили великої загрози – на відміну від німецьких «У-ботів» на Атлантиці. Італійські підводники не перейняли німецької тактики «вовчих зграй» – вони діяли індивідуально, що не сприяло результативності бойових походів. До того ж, торпеди італійського виробництва були далекими від досконалості. Тому основну загрозу для торгового флоту союзників становили не субмарини, а морська авіація та надводні кораблі.

      Важливим засобом протидії ворожим конвоям італійське командування вважало встановлення мінних загороджень на їхніх трасах. Скажімо, в ніч на 6 серпня два легких крейсери виставили 394 міни в протоці Пантеллерія, а на початку жовтня есмінці виставили 350 мін у районі Мальти. Заходи ці дали результат. Зокрема, 23 серпня 1940 р. на одному з цих загороджень підірвався і затонув британський есмінець «Хостайл».

      Суттєвим посиленням британського Середземноморського флоту став найновіший авіаносець «Ілластрієс», який прибув на ТВД у серпні. Крім власних літаків, він мав досконалий СКАЧАТЬ