Середземноморське перехрестя. Андрій Харук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кораблів, розраховуючи перехопити італійців на зворотному шляху з Лівії. Обидва з’єднання, таким чином, опинились на курсах, що мали перетнутись поблизу мису Стіло (східне узбережжя Калабрії).

      Задля уточнення місця знаходження противника адмірал Каннінгем вислав «Свордфіші» з авіаносця «Ігл», однак знайти італійські кораблі вони не змогли. Натомість ворожа авіація виявилась більш ефективною. О 9:51 над з’єднанням Каннінгема з’явились 72 бомбардувальники SM.79. Прорвавшись через зенітний вогонь, вони скинули бомби з великої висоти, досягнувши влучання в крейсер «Глостер». На кораблі загинуло 18 осіб (у тому числі його командир), була знищена частина зенітної артилерії. Інші кораблі, інтенсивно маневруючи, зуміли уникнути влучань, хоча тільки поблизу флагманського лінкора «Ворспайт» вибухнуло близько 50 бомб. Якби авіація продовжувала нальоти, то шанси завдати ушкоджень британським кораблям були б дуже значні. Однак цього не сталося.

      Близько 15:10 Каннінгем, нарешті, отримав довгождане повідомлення від повітряної розвідки: один з літаючих човнів «Сандерленд» виявив італійське з’єднання в складі двох лінкорів, шести крейсерів та семи есмінців. Понад дві години літак стежив за рухом ескадри, доки вичерпання палива не змусило пілотів повернутись на базу. Тепер жодні сумніви зникли – Каннінгем переконався, що в море вийшли головні сили італійського флоту. Продовження власної конвойної операції за таких обставин він визнав надто небезпечним, і за його наказом конвої повернулись до Валетти. Сам же Каннінгем рушив до ворога. Перше велике зіткнення британського та італійського флотів стало неминучим.

      Найважливішим завданням італійського флоту було успішне проведення конвою до північно-африканських портів. Швидкохідні лайнери «Есперіа» і «Калітеа» під прикриттям кількох міноносців прискорились до 18 вузлів і рушили до Бенгазі. Вважалось, що вони мають дістатись мети без проблем. А ось доля повільніших суден викликала деякі побоювання. Головні сили флоту під командуванням І. Кампіоні мали не допустити британські кораблі до конвою. Саме цим і керувався італійський командувач, обираючи курс свого з’єднання. Цілком слушно розраховуючи, що гібралтарська ескадра не візьме участі у битві, Кампіоні міг розраховувати на успіх. Трьом британським лінкорам він протиставив два власних. Щоправда, противник мав 381-мм артилерію головного калібру, а італійські кораблі – лише 320-мм, але останні переважали у швидкості й маневреності. До того ж, італійці мали значно більше крейсерів. Тобто назагал сили противників можна визнати приблизно рівними.

      Ніч для обох супротивників минула спокійно – з’єднання йшли визначеними курсами назустріч неминучій битві. Вранці 9 липня британська повітряна розвідка знову виявила італійські кораблі. Після проведення конвою до Бенгазі вони рухались у напрямку до Таранто. Побоюючись, що противник зуміє вислизнути, Каннінгем вирішив розділити свої сили, залишивши СКАЧАТЬ