Середземноморське перехрестя. Андрій Харук

Чтение книги онлайн.

      Коммандер Коллінз залишив біля ушкодженого крейсера есмінці «Хайперіон», «Хейвок» і «Айлекс». Вони мали добити ворожий корабель, а згодом зайнятись порятунком його екіпажу. «Сідней» же разом з есмінцями «Хіроу» і «Хасті» продовжував погоню за «Джованні делле Банде Нере». Через вищу швидкість італійського крейсера і вичерпання боєзапасу носових башт «Сіднея» погоню о 10:37 довелось припинити. «Джованні делле Банде Нере» благополучно дістався до Бенгазі.

      Три есмінці, які лишились біля ушкодженого «Бартоломео Коллеоні», продовжили артилерійський обстріл. Його екіпаж намагався відповідати з 100-мм зеніток (ці гармати мали ручні механізми наведення і могли працювати навіть за відсутності електрики). З кожною хвилиною на палаючому кораблі залишалось усе менше моряків, які намагались евакуюватись, використовуючи рятувальні плоти. Зрештою, британці припинили обстріл – вони бачили, що доля крейсера вирішена. О 9:35 «Хайперіон» випустив чотири торпеди по нерухомому кораблю, ще дві додав «Айлекс». Але крейсер вперто лишався на плаву. Тому о 9:52 «Хайперіон» випустив ще одну торпеду, яка й поставила крапку в кар’єрі крейсера. О 9:59 «Бартоломео Коллеоні» затонув за шість миль від узбережжя Криту. На кораблі загинуло 250 моряків, включаючи його командира, решту були врятовані британськими есмінцями.

      Другий італійський крейсер – «Джованні делле Банде Нере» – отримав два влучання 152-мм снарядів з «Сіднея», внаслідок чого загинули вісім і були поранені 16 моряків. Однак сам корабель не потребував серйозного ремонту і після короткої стоянки в Бенгазі міг повернутись до Італії. Адмірал Каннінгем, знаючи, що крейсер відійшов у бік Лівії, вирішив, що він міг сховатись у порту Тобрук. За його наказом шість «Свордфішів» з «Ігла» перелетіли на аеродром Сіді Баррані, звідки здійснили наліт на Тобрук. І хоч крейсера там не було, «здобич» британських авіаторів виявилась непоганою: вони потопили есмінці «Нембо» та «Остро», а також транспорт «Серене».

      Битва біля мису Спада завершилась цілковитою перемогою британського Королівського флоту. Він не допустив посилення італійської ескадри на Додеканесах, а також знищив сучасний легкий крейсер практично без втрат зі свого боку. Чинниками перемоги стало досконале керівництво боєм коммандера Коллінза, а також добра взаємодія крейсера «Сідней» з есмінцями. Однак, напевне, вирішальне значення мали помилки італійського командувача: відмова від повітряної розвідки, брак інформації про противника і надмірна віра в силу власного загону. Тобто успіх британців став наслідком помилок італійців. Битва мала велике пропагандистське значення: британські кораблі вітали в Александрії так, ніби вони здобули успіх рівня нового Трафальгару. Серед італійських же моряків поглиблювались песимістичні настрої: їхній флот все ніяк не міг здобути хоч маленьку перемогу над британським.

      Італійська пропаганда намагалась компенсувати відсутність СКАЧАТЬ