Середземноморське перехрестя. Андрій Харук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Середземноморське перехрестя - Андрій Харук страница 32

СКАЧАТЬ командувач Середземноморським флотом поділив свої сили на три групи. До першої увійшли авіаносці «Ілластрієс» та «Ігл», які й мали виконувати основне завдання, а також їхній безпосередній ескорт – чотири крейсери і стільки ж есмінців. Друга група – лінкори «Ворспайт», «Веліент», «Малайя», «Реміллес», чотири крейсери і дюжина есмінців – становила сили далекого прикриття. В момент удару по Таранто вона мала знаходитись між італійською базою та авіаносцями, прикриваючи останні від можливої атаки з боку ворожого флоту. Третя група (три легкі крейсери і два есмінці) мала завдати удару по італійських комунікаціях у протоці Отранто. Крім того, дві групи літаків берегового базування виділялись Королівськими повітряними силами. Перша з них мала забезпечити розвідку об’єкта удару, а друга – бомбити сухі доки Таранто (це мало б завадити ремонтові ушкоджених торпедоносцями кораблів).

      В останній момент британцям довелось переглянути план – на авіаносцеві «Ігл» виявили несправності, які потребували тривалого докового ремонту. Адмірал Каннінгем, не бажаючи далі відкладати операцію, вирішив провести її за участю лише «Ілластрієса». На останній передали частину «Свордфішів» з «Ігла», але й так чисельність ударної групи довелось скоротити з 30 до 24 літаків. Тепер кожна ударна хвиля мала складатись з 12 «Свордфішів» – шести з торпедами, чотирьох з фугасними бомбами і двох з освітлювальними.

      Британське командування доклало максимальних зусиль для маскування удару, намагаючись створити метушню в Середземному морі. В період з 4 по 14 листопада воно запланувало проведення одразу десяти операцій різного масштабу, що мало заплутати розвідку противника й ускладнити ворожому командуванню визначення пріоритетів. До найбільших операцій, що здійснювались у цей час, належали:

      – проведення конвою AN-6 з Єгипту в порти Егейського моря;

      – проведення конвою MW-3 з Єгипту на Мальту;

      – передислокація лінкора «Барем», важкого крейсера «Бервік», легкого «Глазго» та трьох есмінців з Гібралтару до Александрії (операція «Коат»);

      – доставка легкими крейсерами «Ейджекс» і «Сідней» з Порт-Саїда підкріплення на о. Крит (бухта Суда).

      4 листопада з Александрії та Порт-Саїда вийшли конвої AN-6 і MW-3, наступного дня порт залишили крейсери «Ейджекс» і «Сідней» з бійцями 14-ї піхотної бригади. Після висадки піхотинців на Криті вони долучились до основних сил адмірала Каннінгема, які вийшли в море 6 листопада. У той же день Гібралтар залишив лінкор «Барем» із супроводом. Його перехід прикривало все з’єднання «Н». 9 листопада літаки з авіаносця «Арк Ройял» бомбили аеродром Кальярі на Сардинії, після чого основні сили адмірала Соммервілла повернулись до Гібралтару, а «Барем» з ескортом неподалік від Мальти приєднався до ескадри Каннінгема.

      Торпедоносець «Свордфіш»

      Заходи оперативного маскування, вжиті британцями, виявились цілком успішними. Коли противник СКАЧАТЬ