Середземноморське перехрестя. Андрій Харук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до проведеного раніше розподілу цілей по «Ворспайту» стріляв тільки «Джуліо Чезаре», а «Конте ді Кавур» очікував на вхід у радіус дії своїх гармат «Малайї». Така ситуація стала можливою завдяки маневрам «Ворспайта», який навмисне сповільнив свій хід, щоб повільніша «Малайя» могла його наздогнати. Бій лінкорів йшов класично – на паралельних курсах, завдяки чому кораблі могли використовувати усю міць артилерії головного калібру. Результат його міг визначити один вдалий залп. Вогонь лінкорів намагались підтримати італійські важкі крейсери – як тільки їм вдавалось вийти на дистанцію стрільби.

      Близько 16:00 артилеристам «Джуліо Чезаре» вдалось взяти «Ворспайт» у «вилку»: один залп ліг перед ворожим лінкором, а другий – за ним. Після відповідного коригування третій залп неминуче призвів би до накриття ворожого корабля, але часу на це у італійців не було: у ту ж мить 381-мм снаряд «Ворспайта» влучив у верхню палубу «Джуліо Чезаре» поблизу кормової труби. Його уламки викликали кілька пожеж, дим від яких проник до котельного відділення. Частину котлів довелось вимкнути, через що швидкість корабля знизилась. На якийсь час лінкор залишився без електрики. Хоч пожежі вдалось швидко ліквідувати, ушкодження «Джуліо Чезаре» були серйозними. Адмірал Кампіоні наказав есмінцям поставити навколо свого флагманського корабля димову завісу, у яку увійшов і «Конте ді Кавур». Обидва лінкори під захистом димової завіси змінили курс і почали віддалятись від противника. Британські лінкори теж відкоригували курс, увесь час продовжуючи стріляти наосліп. Тягар бою з італійського боку ліг на важкі крейсери, які й так вже деякий час обстрілювали «Ворспайт» й «Малайю». До бою знову вступили британські крейсери. Це одразу ж далося взнаки. О 16:05 важкий крейсер «Больцано» отримав три безпосередніх влучання 152-мм снарядами з крейсера «Нептун». Наслідком одного з них стало заблокування стерна. «Больцано» вийшов з бойового порядку і почав описувати циркуляцію, однак за кілька хвилин екіпаж зумів усунути несправність, і корабель, розігнавшись до 36 вузлів, повернувся на своє місце в бойовому порядку італійських крейсерів.

      О 16:06 Кампіоні прийняв рішення про вихід з бою, оскільки його флагманський корабель втратив єдину перевагу над британськими лінкорами – швидкість. Під прикриттям димової завіси й торпедної атаки есмінців головні сили італійського флоту вийшли з бою. Атака есмінців виявилась безрезультатною, натомість два з них – «Алфієрі» і «Фреччія» – були пошкоджені артилерійським вогнем британських крейсерів.

      Адмірал Каннінгем не наполягав на продовженні бою – його турбувала поява італійських літаків, помічених о 16:41. Однак ті замість англійських кораблів помилково атакували власні (на щастя для італійців, усі бомби схибили). Остаточно битва закінчилась о 16:45, а за 15 хвилин британські кораблі взяли курс на Александрію.

      Після закінчення битви біля мису Стіло італійські кораблі через Мессінську протоку рушили до своїх баз у Неаполі та Спеції. Тим часом британці відновили призупинену конвойну СКАЧАТЬ