Михайло Драй-Хмара. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

      На тихім озері, де мліють верболози,

      давно приборкані, і влітку, й восени

      то плюскоталися, то плавали вони,

      і шиї гнулися у них, як буйні лози.

      Коли ж дзвінкі, як скло, надходили морози

      і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, —

      плавці ламали враз ті крижані лани,

      і не страшні для них були зими погрози.

      О гроно п’ятірне нездоланих співців,

      крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,

      що розбиває лід одчаю і зневіри.

      Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття

      веде вас у світи ясне сузір’я Ліри,

      де пінить океан кипучого життя.

      Дніпром, сосновим бором і смолою

      повіяло од споминів моїх.

      Як солодко вечірньою добою,

      коли ще моря гомін не затих,

      чекати ритмів іншого прибою!

      Я сам їх зустріваю. Лиш горіх,

      та гори, та пожовклі кримські трави.

      ……………………………………………….

      Октави родяться… Донедавній сум

      пливе з очей моїх за сині гори

      і лине до Дніпра, де срібний шум

      кипить під веслами, коли простори

      п’яніють од весни, од ярих дум

      і каламутять виднокруг прозорий!

      Нехай минущий утриває час —

      ніколи не забуду я Черкас.

      І дому на горі я не забуду,

      де вчився, де гімназія була…

      Даруйте, дехто, може, не без нуду

      пригадує собі журнал, «Кола»,

      інспектора, латинника-маруду, —

      а я сміюсь, не пам’ятаю зла:

      далеко одійшли од нас мундури,

      і карцер, і гімназіальні мури.

      Та я тоді до них не скоро звик,

      як, сівши на дубовій шкільній лаві,

      уперше став ламати свій язик

      на кшталт столичний, і слова ласкаві

      міняти на чужі; немов індик,

      повторював я чудернацькі вправи.

      Дарма! Наука в голову не йшла:

      я серцем линув тільки до села.

      Мені ввижалися лани, діброви,

      завода, кучерява і лунка;

      я чув леління рідної розмови

      і тихий шепіт верб коло ставка…

      А хитрий ментор вирушав на «лови», —

      і раптом кремезна його рука

      мене виводила із царства мрії —

      в «кутку» зникали всі мої надії.

      З «кутка» я оглядав товаришів.

      Зайдиголови СКАЧАТЬ