Михайло Драй-Хмара. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

      Південь. Сонце. Спека.

      Хліб зів’яв, посох.

      З голубого глека

      золотий пісок.

      Опускає крила

      млявий суховій, —

      де ви забарились,

      хмари дощові?

      Прийшло на рано:

      розцвів кармáзин¹

      і в тінь пішов.

      Через майдани

      пливуть тумани,

      мов білий шовк.

      А в полі хори

      перепелині,

      блищить роса.

      Кругом простори,

      як в синім морі,

      дзвенить коса.

      І враз огнисте

      схватилось сонце

      (там в’яжуть жень).

      Встає барвистий

      і променистий

      трудовий день.

      І кожен день кудись в трамваї,

      і кожен день не те, що треба, —

      а десь і Ганг, і Гімалаї,

      і спокій голубого неба.

      Та неминучого не зрушиш,

      і вколешся, рвучи троянди:

      не в нас цвітуть великі душі,

      не наш борець Махатма Ганді¹!

      Над озером рідкий туман

      мололи невидимі жорна,

      і граб крізь сірий караван

      темнів, мов шибениця чорна.

      На ньому колихались трупи…

      Чи, може, то здавалось так,

      бо й горбики були – як струпи,

      а небо – як гнилий чардак.

      Нудьга морочна і стара,

      немов історія Вкраїни,

      смоктала серце… То – мара,

      то – демон сивої руїни.

      Накинув вечір голубу намітку

      на склений обрій, на вишневий сад,

      і бачу я крізь ажурову сітку

      сузір’їв перших золотавий ряд.

      Село затихло: ніч коротка влітку,

      і зморений косар спочити рад.

      Десь кумкають жаби, і срібну нитку

      пряде одноголосий хор цикад.

      Вслухаюся в чуйну, дрімливу тишу,

      боюсь її сполохать, ледве дишу, —

      і раптом тиша переходить в шум:

      земля як мідь дзвенить і лине д’горі,

      ростуть дерева, колосіють зорі,

      і б’ють джерела світозарних дум.

      Ніде ні човна, ні вітрила, —

      лиш хмар верблюжі табуни,

      чаїні гостророгі крила

      та білопінні буруни.

      Мій човен у блакитнім крузі:

      далеко в море однесло.

      Прозорі плавають медузи,

      зітхає золоте весло.

      І СКАЧАТЬ