Михайло Драй-Хмара. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

      У серці троянди і буз:

      несе мені радість антена,

      прозору, як тіло медуз,

      легку, як мазурки Шопена.

      Я нюхаю світло і звук,

      я чую, як грає проміння,

      я бачу: на цвинтарі мук

      нове проростає насіння.

      О пращури прийшлих віків,

      в музику закохані діти,

      для вас я всю душу розрив,

      скарби, найдорожчі у світі.

      У серці троянди і буз:

      несе мені радість антена,

      прозору, як тіло медуз,

      легку, як мазурки Шопена.

      По кліті кованій, з залізними дверима,

      зневажений, але величніший, ніж бард,

      в незриме дивлячись тужливими очима,

      усе з кутка в куток ступає леопард.

      Повільний, гордий хід – мов огниками блима

      плямиста шерсть. Кругом розмови, сміх, газард,

      а в’язень в джунглях снить, де пуща несходима,

      де гнуться лотоси і квітне пишний нард.

      Поете, це – твоя така химерна доля:

      пручатись, борсатись у путах суєти

      і марити про рай, як Піко Мірандоля¹.

      До синіх берегів, мов золота гондоля,

      пливе замріяна твоя журба… а ти…

      а ти волочиш тут кайдани Атта Троля².

      Спустившися на саме дно копальні,

      шахтар в печі, немов підземний гном,

      рубає вугіль чи руду кайлом,

      прорізує фершлаги, штреки дальні.

      Не в сон химерний, не в тіла астральні, —

      в огонь, в доменний, золотий Гольфштром

      камінний перетворюється лом —

      залізу й криці гімни тріумфальні.

      Поете, поринай у вир буття,

      у будні, в хащі днів, у твань життя,

      і ти здобудеш дивні самороди.

      Шліфуй, обточуй райдужний опал,

      вкладай всю душу в дорогі клейноди,

      для людства – це найвищий ідеал.

      Три ночі ти, красуне величава,

      цвітеш, розклавши на воді листи,

      великі і округлі, мов щити,

      а серед них хрещатий Лебідь плава.

      Як гірський сніг, спочатку ти білява,

      а потім у зеніті ліпоти,

      немов фламінго, рожевієш ти,

      нарешті, огневієш, мов заграва.

      Це – дивна путь моїх метаморфоз

      серед метелиць, хуртовин і гроз,

      ясна, чудесна, райдужна тріада.

      Мій перший квіт – то лілієвий дзвін,

      у другому – трояндних мрій принада,

      в останнім – пристрасті яркий рубін.