Михайло Драй-Хмара. Отсутствует
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Михайло Драй-Хмара - Отсутствует страница 20
Название: Михайло Драй-Хмара
Автор: Отсутствует
Издательство: OMIKO
Жанр: Биографии и Мемуары
Серия: Митці на прицілі
isbn:
isbn:
холодний, сірий, лицемірний світ
для тебе був страшніший від пустелі.
Самотніх мук порвалися орелі…
Свій передсмертний кинувши привіт,
ти зупинив орлиний гордий літ
і в море скочив з Бронзової скелі.
Усе поглинула довічна тьма.
У жадній монографії нема
про тебе навіть споминки дрібної.
Коли над морем стане Скорпіон2,
а з темряви подмуть сумні гобої,
я згадую тебе, як скорбний сон.
7. IX.1930, Сочі
На Хортиці
Тут Січ стояла, тут гули майдани,
димилися козацькі курені,
змагались семеряги і жупани,
лунали горді і сумні пісні.
А нині все це вкрили баклажани,
картопля, морква, огірки рясні,
і лиш могили, древні дідугани,
нагадують колишні буйні дні.
Та глянь на північ: там крицеві зводи
черкаються об небо. Мов титан,
потужний мур розсік дніпровські води.
А на горі здіймаються заводи.
То степу дух новий, то Дніпрельстан,
грізний владар могутньої природи.
1930
Чернігів
Чернігове, за смілого Мстислава1
на Сівері ти голосно гримів,
змагаючись із містом Ярослава,
та гомін той заглух у млі віків.
Коли ж Руїна надійшла кривава2
і Київ у борні, як вир, кипів,
ховався в затишку монастирів
ти, господарячи, – яка неслава!
А нині ти над тихою Десною
зорієш золотом князівських бань,
укрившись ярою садовиною.
Тепер уже не станеш ти до бою,
не потечеш до литвина на брань:
тяжить Могила Чорна3 над тобою?
1930
Київ
Ти – перло в Володимировім гроні,
заправлене в смарагд, де кожна грань,
мов Маргарита в сіверній Короні,
горить красою дивних осявань.
Полинь угору в радісному дзвоні,
трусни шапками бароккових бань,
прокиньсь, дивись, як пруть червоні коні,
скакаючи через твою басань.
Потліли горностаєві кереї,
і шабля, і бунчук, і булава.
А ти… ти непорушний, як вереї1.
Схилився над пергаменом мінеї2, —
ти не жива: ти – всічена глава
на золотій тарелі Саломеї3.
4. IX.1930
Поділ
Спустилося Трикутника сузір’я
на води Дніпрові, на тьмяний брук,
на синю сутінь оболонських лук, —
і заніміло з подиву узгір’я.
На плесі пада ще вітрильне пір’я;
луна перекривляє томний звук;
а міст в намисті з огняних опук
горить, як світла мрія надвечір’я.
Зачудувався Володимир-князь,
уздрівши з кручі променисту в’язь:
«Які чудесні огняні простори!
А я… Пощо мені ця височінь?
Померк СКАЧАТЬ