Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Огневі, що ліси палить,

      На поміч вітер ще спішить,

      Та каганець він загасить.

      Так сильний сильного скріпля,

      Король рятує короля,

      Слабого ж топче і валить.

      Наче віз без коліс

      Не покотиться до суду,

      Так своєї судьби

      Не дійдеш без праці й труду.

      Молодість у бідності —

      Без мами дитина,

      Старість у бездітності —

      То гірка година.

      Ти сто людей побив у бою

      І тим пишаєшся, герою?

      Ось сей лиш власну пристрасть поборов,

      І над тобою він горою.

      Купа дров і жура —

      Що з тих двох тяжче є?

      В дровах труп лиш згора,

      А в журі все життє.

      Ті, що крізь помилки до правди добиваються,

      Мудрецями називаються;

      А ті, що в своїх помилках угурні,

      То справжні дурні.

      Хто в добрій вірі жив, а в злих ділах,

      Той був неначе без очей лице;

      Хто в добрій вірі жив, а в злих ділах,

      Той воду лив у збан, в якім розбив денце.

      Як полоняник, що його в неволю

      Ведуть, думками в рідний кут літає,

      Так той, що читанням книжок святих занятий,

      Все в царстві правди і добра витає.

      Вода, що довго капає на камінь

      І в камені проверчує діру,

      Отак, хто книги праведні читає,

      З болота буденности вилітає,

      З душі брудоту й погань вимітає,

      Що уподоблює його звіру.

      Хоч хто мудрий у житті, а письма не знає,

      То він буде мов той пліт, що підпор не має.

      Бо як пліт той без підпор вітер валить скорий,

      Так безграмотний паде без знання підпори.

      Цареву тайну берегти порадно,

      Бо зрадників карають безпощадно;

      Та славу Божу тайною покрити —

      Се злочин, мов у землю скарб зарити.

      Карається не раз найгірш усіх,

      Як непростимий, проневірства гріх.

      Хоч би ти попіл їв і землю гриз,

      А не позбувся злости,

      То не заслужиш ти у праведних

      Одного «Бог да прости!».

      «Блаженний той, хто дба про душу слуг своїх», —

      Так сказано в Письмі Святому.

      Та горе тому,

      Хто ніби дба про душу їх,

      А тіло працею надмірною втомляє,

      Тілесним недостатком оскорбляє.

      Краще малеє надбання

      З ласкою Бога набути,

      Як незліченне багатство

      Серед проклять загорнути.

      В здоровому тілі здорова душа,

      Та часто буває не варта гроша.

      В уломному тілі буває душа,

      Що СКАЧАТЬ