Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Немає друга понад мудрість,

      Ні ворога над глупоту,

      Так, як нема любови в світі

      Над матірню любов святу.

      Не ділиш мудрости з братами,

      Її злодії не вкрадуть,

      Її не згубиш по дорозі,

      Вона свобідна серед пут.

      Вона маґнет посеред моря,

      Найкращий скарб, безцінний дар,

      Огнище тепле в студінь горя,

      Холодна тінь у страстей сквар.

      Без неї все життя пустиня,

      Так, як пустий без друга шлях,

      І як твій дім пустий без сина,

      І як пустий дурного страх.

      Хто в першій життя четвертині

      Знання не здобув,

      А в другій життя четвертині

      Майна не здобув,

      А в третій життя четвертині

      Хто чесним не був,

      Той скаже в четвертій: «Бодай я

      І в світі не був!»

      О чоловіче, коли спиш, чи чуєш,

      Як у твій дім скрадаються злодії?

      Так само не почуєш, як прийде

      Той ангел смерти, і чи молодії,

      Чи то старі літа твої урве.

      Щаслива молодість днем нинішнім живе:

      «Сьогодні їжмо, пиймо й веселімся,

      А тим, що завтра буде, не журімся».

      Ще ж коли молодости хто не втратив,

      І досвідом життя своє збагатив,

      І в старості зберіг єство людини,

      Той не боїться смертної години.

      Пурпуром сонечко сходить,

      Пурпуром криється в морю;

      Так будь і ти все спокійний —

      В щастю і в горю.

      Мужню силу хоч похилить горе,

      Та не зломить, в підлість не поверне;

      Так і свічку хоч схили додолу,

      Свого світла вниз вона не зверне.

      Обрубане дерево знов зеленіє,

      І місяць із серпа знов повний стає;

      Се бачачи, чесні, не тратьте надії,

      Хоч доля гнівная вас гонить і б’є.

      Не цурається правди мудрець,

      Хоч вона й з уст дитинячих буде, —

      Так як в ніч, коли сонце зайшло,

      Каганця не цураються люде.

      Добру науку приймай, хоч її і від простого чуєш;

      Злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив.

      Хто має мудрість, а з неї

      Ближнім не хоче вділити,

      Той має скарб многоцінний,

      В міх шкуратяний зашитий.

      Мудрість захована,

      Золото в скритку —

      Однаковісінько

      Суть без пожитку.

      Дурний, хто, помилок лякаючись,

      Не сміє братися до діла, —

      Так, як би я не їв, лякаючись,

      Щоб кришка в голосницю не влетіла.

      Не пливе супроти вітру

      Запах цвітів і кадила, —

      Але йде по всіх усюдах

      Добра СКАЧАТЬ