Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Хто духом низький, не мішайся там,

      Де є високих трони;

      Та ж чобота ніхто не надіва

      Замість корони.

      Та й глупі ж ті багатирі,

      Що люблять спать на подушках!

      Я спав лиш на однім пері,

      І твердо так було, що страх!

      Щасливий той багач подвійно:

      Піч повна дров, огонь горить, гогоче;

      А в мене лиш одно поліно,

      Та й те горіть не хоче.

      Отрута є зле вивчена наука,

      Отрута є нестравлена їда;

      Для бідних трута – взаїмна порука,

      Старому трута – жінка молода.

      Скупий – не пан своїх засіків повних,

      А сторож, і приставник, і невольник.

      Книги – морська глибина:

      Хто в них пірне аж до дна,

      Той, хоч і труду мав досить,

      Дивнії перли виносить.

      Хто власного ума не має,

      То з книг не вийде ум йому;

      Хто є сліпий на обі оці,

      То що по дзеркалі йому?

      Клониться дерево, плодом обтяжене;

      Чесний, розумний, і ти так клонись!

      Висохле древо, безмізкії голови

      Зломляться, та не похиляться вниз.

      Великі дерева шануй,

      Що плід дають і в спеку тінь;

      А як і плід, бува, хибне,

      Чи ж тінь сама не є добром?

      Мухи сідають на ранах,

      Пчоли на цвітах пахучих;

      Добрий все бачить лиш добре,

      Підлий лиш підле у інших.

      Як військо скликає труба,

      Так ангелів Божих скликають

      Сердечні слова.

      А в гуслі та флейти де грають

      І брата осуджують – там

      Приховок чортам.

      Лихвар і п’яниця —

      Се два побратими:

      Сам чорт побратимство

      Зв’язав поміж ними.

      На двоє сотворено Богом вино:

      Розумним на радість, на згубу дурному;

      Багатство – на двоє теж дане воно:

      На добро милосердним, на згубу скупому.

      Як від лютого татарина,

      Що шаблюкою маха,

      Всі тікають безоружнії,

      Так тікай ти від гріха.

      Хто з всіми добрий хоче буть,

      Той швидко втратить добрий путь.

      Не може при добрі той жить,

      Хто хоче злу й добру служить.

      Бо хтівши догодить обом,

      Він швидко стане зла рабом.

      Від слона на тисяч п’ядей,

      Від коня на сто тікай,

      Від вола на десять п’ядей,

      Зла й на очі не видай.

      Як метіль прошумить,

      Так загине за мить

      Злий, сльозами людськими годований,

      Щезне СКАЧАТЬ