Украдене щастя (збірник). Іван Франко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Украдене щастя (збірник) - Іван Франко страница 56

СКАЧАТЬ розвіяв:

      Одно попадало на биті шляхи,

      І се небесні поклювали птахи;

      Друге упало на тверде каміння,

      І нікуди йому було пустить коріння;

      А третє в мокре місце всіменило,

      Там, не принявшися, воно зогнило.

      Найбільша ж часть на ґрунт плідний упала

      І труд багатим плодом увінчала.

      Сей образ – перша притча то Христова[91],

      Вона була пророцька щодо слова.

      Сам він був сівачем у своїм краю,

      Та, мов на камінь, у жидівську зграю

      Слова його неслися і щезали;

      Жиди в них правди скритої не взнали.

      А що по світовому роздорожжу

      Розсипалось тих слів, то птицю Божу,

      Усіку єресь тілько годувало,

      Та плоду ніякого не давало.

      А що по мокрім місці гниль пожерла —

      Се ті, в яких душа в живих умерла,

      Пихою вбита, лінощами й глумом, —

      Таких і пам’ять пропадає з шумом.

      Лиш ті, що тихі серцем і душею,

      Всіх годували працею своєю,

      Самі собі похвал не голосили,

      Та в своїм серці духа не гасили,

      Не боячись ненависти обуха,

      Христові спадкоємці в царстві духа.

      Із циклу «Леґенди»

ЛЕҐЕНДА ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ

      1

      Олександер Великий[92] весь світ звоював

      І отсе в Вавилоні, мов бог, раював.

      А побожний аскет вік в пустині прожив

      І молитвою й постом богині служив.

      Наче сонце, що разом прогонює тьму,

      Так богиня в опівніч явилась йому.

      Прихилилась і мовить: «Мій вірний слуго,

      Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш чого?»

      Аскет мовить:

      «Хоч яке се життя і трудне, і сумне,

      Дай, щоб старість і смерть оминули мене».

      Богиня мовить:

      «Ну, як се в тебе дар найцінніший з усіх,

      На ж тобі сей малий золотистий горіх.

      Одну нічку не спи, один день промовчи

      І, очистивши ум, сей горіх розтовчи.

      Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно,

      Дасть тобі молодим вічно жити воно».

      2

      Цілий день промовчав, і не спав усю ніч,

      І готовивсь аскет на великую річ.

      Ось огонь розпалив із пахучих полін,

      І кадило в огонь щедро кидає він,

      І закони Господні проходить умом,

      Щоб очистити ум, не схибити притьмом.

      Та ось сумніви в серці повстали страшні:

      «Вічно жить – молодим – ну, пощо се мені?

      Чи вертати у світ, де панує борба?

      Чи ось тут вічно жить? Се ж безумство хіба!

      О богине, прости! Я згрішив, бачу сам!

      Та безцінний твій дар комусь іншому дам.

      У нас цар молодий, богорівний наш цар!

      Богорівним зовсім його зробить твій дар.

      Міліонам він сонце, життя є нове,

      Для добра міліонів хай вічно живе».

      3

      Олександер СКАЧАТЬ

<p>91</p>

Перша притча Христова – євангельська «Притча про сіяча» (Мт. 13. 4—9, 18—23; Мр. 4. 3—20; Лк. 8. 5—15) – безпосереднє джерело Франкового твору.

<p>92</p>

Олександер Великий – Див. примітку до «Притчі про красу». Сюжетна основа «Леґенди про вічне життя», як і «Притчі про красу», – леґенда з рукопису Київського Михайлівського монастиря з особистої бібліотеки письменника.