Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ згоди протягом усього тижня: наскільки ми контролюємо наші емоції? Архієпископ казав, що наш контроль дуже обмежений. Далай-лама казав, що наш вплив значно більший, аніж ми собі думаємо.

      – У певний момент ти страждатимеш, – вів далі архієпископ. – У християнській традиції нас навчають підносити наше страждання і об’єднувати його з муками й болем нашого Спасителя, покращуючи таким чином світ. Це справді допомагає не зациклюватися на собі. Певною мірою це допомагає бачити далі від свого носа.

      І це допомагає зробити муку більш стерпною. Не треба належати до будь-якої конфесії, щоб сказати: хіба ж мені не пощастило мати лікарів, медсестер, які вміло мене доглядають, мати змогу лікуватись у лікарні? Завдяки цьому можна почати відходити від егоцентризму і від надмірної зосередженості на собі. Ти починаєш усвідомлювати: я не сам-один. Подивись на всіх інших, можливо, дехто з них відчуває ще тяжчий біль. Це схоже на гартування в розжареній печі.

      Далай-лама підтвердив слова архієпископа: – Надто егоцентричне мислення – це джерело страждань. Щиросердна турбота про інших – ось джерело щастя. Я не пережив стільки фізичного болю, як ти. Та одного дня я приїхав у Бодхгаю – місце, у якому Будда досягнув просвітлення, – щоб почати серію важливих буддійських занять. Бодхгая – це найсвятіше місце паломництва для буддистів.

      На заняття прибуло близько ста тисяч людей, аж раптом у мене сильно заболів живіт. Тоді ще не було відомо, що то болів жовчний міхур, але мені сказали, що слід негайно їхати до лікарні. Напади болю були такими сильними, що я почав упрівати. Нам довелося вирушити до лікарні в Патні, столиці штату Біхар, за дві години їзди. На шляху до лікарні нам траплялось багато убозтва. Біхар – один з найбідніших штатів в Індії. Я бачив крізь вікно, що в дітей немає взуття, і я знав, що вони не здобувають належної освіти. Потім, коли ми під’їхали до Патни, я побачив старого чоловіка, який лежав на землі біля хижі. Його волосся було розкуйовджене, одяг – брудний, і він здавався хворим. Нікому було про нього подбати. У нього справді був такий вигляд, наче він помирає. Усю дорогу я думав про цього чоловіка й відчував його страждання, і я зовсім забув про власний біль. Просто привернувши свою увагу до іншої людини – а саме це робить співчуття, – я значно послабив власний біль. Так діє співчуття навіть на фізичному рівні.

      Отже, як ти правильно зазначив, егоцентризм являє собою джерело проблеми. Треба дбати про себе, але ця турбота не мусить бути егоїстичною. Якщо ми не дбатимемо про себе, то не виживемо. Ми повинні дбати про себе. Нам потрібен мудрий егоїзм, а не короткозорий. Короткозорий егоїзм означає, що ти думаєш лише про себе, не піклуєшся про інших, зневажаєш їх і використовуєш. Насправді турбота про інших, допомога іншим зрештою дає нагоду знайти власну радість і жити щасливо. Саме це я називаю мудрим егоїзмом.

      – Ти мудрий, – промовив архієпископ. – Я б не сказав «по-мудрому егоїстичний». Просто мудрий.

* * *

      Буддійська практика тренування розуму, яка тибетською СКАЧАТЬ