Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс

Чтение книги онлайн.

      Відтак я попросив Далай-ламу поділитися своїми сподіваннями щодо нашої зустрічі. Він відхилився на спинку крісла і потер руки.

      – Ми живемо у ХХІ столітті. Ми вдосконалюємо новації ХХ століття й далі покращуємо наш матеріальний світ. Звичайно ж, є ще багато бідних людей, які не мають достатньо їжі, але загалом світ зараз високорозвинений. Проблема полягає в тому, що наш світ і наша освіта все ще зосереджуються тільки на зовнішніх, матеріалістичних цінностях. Нас надто мало цікавлять внутрішні цінності. Люди, які здобувають таку освіту, живуть матеріалістичним життям, і зрештою все суспільство стає матеріалістичним. Але цієї культури недосить для того, щоб розв’язати наші людські проблеми. Справжня проблема ось тут, – Далай-лама вказав на свою голову.

      Архієпископ постукав себе пальцями по грудях, щоб підкреслити і серце також.

      – І тут, – повторив за ним Далай-лама. – Розум і серце. Матеріалістичні цінності не можуть дати нам душевного спокою. Тому насправді треба зосереджуватися на наших внутрішніх цінностях, на справжній людяності. Лише так можемо мати душевний спокій – і більше миру в нашому світі. Багато проблем, з якими стикаємося, створюємо ми самі, наприклад війна і жорстокість. На відміну від природних катаклізмів, ці проблеми люди створюють самостійно.

      Мені здається, існує велика суперечність, – вів далі Далай-лама. – У світі живе сім мільярдів людей, і ніхто не хоче проблем або страждань, але є чимало проблем і страждань, більшість із яких створено нами. Чому? – він звертався безпосередньо до архієпископа, який ствердно кивав головою. – Чогось бракує. Як один із семи мільярдів людей, я вважаю, що кожен з нас відповідає за розбудову щасливішого світу. Врешті-решт, нам слід більше дбати про добробут інших. Інакше кажучи, нам потрібні доброта й співчуття, яких зараз бракує. Мусимо приділяти більше уваги нашим внутрішнім цінностям. Ми повинні зазирнути всередину.

      Він повернувся до архієпископа і підніс руки, стиснувши долоні на знак поваги.

      – Твоя черга, архієпископе Туту, мій давній друже, – Далай-лама простягнув руку архієпископу, який ніжно взяв її в свої долоні. – Думаю, у тебе чудовий потенціал…

      – Потенціал?! – Архієпископ відреагував з удаваним обуренням, висмикнувши руку.

      – Великий потенціал, так. Я маю на увазі великий потенціал для того, щоб зробити людство щасливішим.

      Архієпископ закинув голову назад і засміявся.

      – А, так.

      – Коли люди дивляться лише на твоє обличчя, – вів далі Далай-лама, – ти завжди смієшся, завжди радісний. Це дуже позитивне повідомлення.

      Далай-лама знову взяв архієпископа за руку і погладив її.

      – Іноді, коли ти бачиш політичного або духовного лідера, у нього дуже серйозне обличчя, – він випростався в кріслі й насупився, прибравши дуже суворого вигляду. – Це змушує вагатись, але коли люди бачать твоє обличчя…

      – Уся справа у великому носі, СКАЧАТЬ