Повелителька ліхтарів. Елена Волынская

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ввічливо нагадав про свій депутатський статус, після чого голос оператора відразу став енергійнішим, а обіцянки – більш обнадійливими.

      Влітку ринок оживав о пів на сьому ранку. Криті ряди – передвиборчий подарунок одного бізнесмена, який мітив, але так і не потрапив у депутати Федорівки, – повільно заповнювали торговці та ще повільніше покупці. Василь, не поспішаючи, розкладав свої кошики на одному з центральних столів. Деякий час він сперечався за це місце зі своїм конкурентом, аж поки в справу не втрутилася Інна. Дружині вдалося домовитись із директором ринку, пообіцявши в їхній газеті безкоштовну платформу для реклами, тож небажаного сусіда трішки «посунули».

      Василь довго сердився на Інну за цей «широкий жест». Вона вкотре вирішила за нього його ж проблему, про що через деякий час неодмінно нагадає. І як йому після цього почуватися повноцінним господарем?

      Ліворуч від нього із полатаних торб викладала шкарпетки й білизну далека родичка Інни Одарка Паїсіївна. Це була жінка поважного віку та твердих принципів – ніколи не спускала за товар жодної копійки. Якщо вже вона сказала, що відро чорниць коштує двісті, то краще зовсім не продасть ягід, але свого рішення не змінить.

      Поряд кректав, виставляючи на стіл свій товар, дід Данило. Чоловік торгував виробами із дерева та фарфоровими сервізами. Щоправда, основний заробіток мав з іншого: знався на лікарському зіллі та вправно спалював рожу. Клієнтами діда були не лише мешканці Федорівки: до нього приїздили ще й із навколишніх сіл. Чутки, як кажуть, не мають кордонів. У вихідні до діда неможливо було підступитися – хоч наперед записуйся на прийом.

      Василь покинув свої кошики та заходився допомагати односельчанину. Вони з дружиною – довічні боржники Данила.

      В Інни була тяжка вагітність і не менш складні пологи. Жінка народжувала в районній лікарні, у якій від першого триместру перебувала на обліку. Оксанка з’явилася на світ із вивихнутими ніжками. Дитині пророкували довге й тяжке лікування: півроку на спеціальній розтяжці та відсутність стовідсоткової гарантії одужання.

      Через знайомих Дарина вийшла на діда-знахаря. Інна деякий час сумнівалася.

      – І що дасть таке шаманство? Краще вже до лікарів. Вони хоч знають, що роблять.

      – Ми маємо спробувати все, – наполягала на своєму свекруха. – Гірше точно не буде.

      Дід Данило довго купав немовля в гарячій ванночці. Дитя ж поводило себе напрочуд спокійно, жодного разу не пискнувши та не злякавшись. А коли шкіра Оксанки набула рожевого відтінку, знахар обережно вправив їй ніжки.

      Наступні два тижні молоді батьки виконували всі рекомендації діда. І німіли від хвилювання. Чи допоможе? Коли ж повезли дитя до районної поліклініки на черговий рентген, лікарі не повірили власним очам: малеча не мала жодних відхилень.

      Від грошей дід Данило відмовився. Ще й добряче насварив молоде подружжя, коли Коваленки спробували лишити на захаращеному СКАЧАТЬ