Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сідаючи в машину. – Далі буде ввечері.

      – Добре, – сказав він, захлопуючи дверцята. – І сьогодні можеш нікуди не квапитись.

      – А що, якщо я хочу не лише сьогодні?

      – А в мене ще ця зустріч із каналом HBO.

      – Яка зустріч?

      – Але не раніше сьомої. Я наголошував на цьому. У будь-якому разі, ти до того часу вже повернешся.

      – Ну, хтозна.

      – Неприємно, що на вихідних, але це займе лише годину-дві.

      – Все добре.

      Він узяв її за руку та сказав:

      – Решта твоя.

      – Чого?

      – Дня.

      Дорогою додому вони мовчали, хіба що говорило громадське радіо, проте його всюдисущість створювала відчуття тиші. Джейкоб зиркав на Сема в дзеркало заднього виду.

      – Я пішов і таки зжер банку твого тунця, пані Дейзі.

      – Тобі погано?

      – Цитата з фільму. Але, може, там був лосось.

      Він знав, що повинен заборонити Семові гратися «айпедом» на задньому сидінні, та хлопцеві довелося стільки пережити цього ранку. Трохи самозаспокоєння йому не завадить. А ще це відкладає розмову, яку йому не хочеться вести зараз. Та й узагалі ніколи.

      Джейкоб планував приготувати гарний обід, але коли о дев’ятій п’ятнадцять зателефонував рабин Зінґер, то він попросив батьків, Ірва й Дебору, прийти раніше та приглянути за Максом і Бенджі. Тепер не буде французьких булочок із рікотою. Не буде салату з сочевицею, салату з рубленою брюссельською капустою. А будуть калорії.

      – Дві скибочки нарізаного по діагоналі житнього хліба з горіховим маслом, – оголосив Джейкоб, подаючи тарілку Бенджі.

      Макс перехопив їжу:

      – Взагалі-то, це моє.

      – Точно, – відповів Джейкоб, передаючи Бенджі миску, – бо в тебе – медово-горіхові пластівці з рисовим молоком.

      Макс уважно роздивився посудину брата:

      – Це звичайні пластівці, до яких ти додав мед.

      – Так.

      – Тож нащо ти його дуриш?

      – Дякую, Максе.

      – І я просив засмажені, а не обвуглені.

      – Увуглені? – перепитав Бенджі.

      – Знищені вогнем, – пояснила Дебора.

      – Що з нашим Камю? – пожартував Ірв.

      – Облиш його, – відповів Джейкоб.

      – Агов, Максі, – покликав Ірв і притягнув до себе онука. – Хтось колись розповідав мені про найдивовижніший зоопарк…

      – Де Сем? – поцікавилася Дебора.

      – Валяється у ліжку, – проказав Бенджі.

      Макс реготнув.

      – Непогано, – відповів дід. – Правда?

      – У нього зранку були неприємності в єврейській школі, тому він відбуває покарання нагорі, у своїй кімнаті. – А потім до Бенджі: – Я не брехав.

      Макс зазирнув у тарілку до брата:

      – Ти ж розумієш, що це навіть не мед? Це агава.

      – Я хочу до мами.

      – Вона СКАЧАТЬ