Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ запитують у них: «Чому зараз? Чому не десятки років тому, коли у вас ще було стільки часу попереду? Або чому вже не дожити б разом до кінця життя?» А вони у відповідь: «Ми чекали, доки онуки повмирають».

      Джулії подобалися калькулятори з функцією друку – такі собі євреї з канцелярської крамниці, що вперто пережили купу іншої, набагато перспективнішої, обчислювальної техніки. Поки малі вибирали шкільне приладдя, вона набирала дюжину чисел. Якось вона порахувала, скільки хвилин залишилося до того, як Бенджі піде в коледж. Вона залишила на калькуляторі ті цифри як факт.

      Ці її уявні будинки були лишень хобі, невинною забавкою. Вони з Джейкобом ніколи б не знайшли для цього ні грошей, ні часу, ні енергії. До того ж вона часто мала справу з житловими забудовами, тому знала: нестримне бажання вичавити ще кілька крапель щастя майже завжди нищило те, чим ви вже володіли, але яке ви так бездарно не помічали. І так щоразу: ремонт кухні за сорок тисяч доларів перетворюється на ремонт за сімдесят п’ять тисяч (бо всім здається, що маленькі відмінності грають велику роль), перетворюється на новий вихід до саду (щоб впустити більше світла в оновлену кухню), перетворюється на нову ванну (коли вже все одно заливають підлогу…), перетворюється на безглузду заміну електрики, аби зробити будинок «розумним» (щоб керувати музикою в кухні за допомогою телефону), перетворюється на пасивну агресію щодо того, чи повинні книжкові полички бути на ніжках (щоб не застувати плінтуси на паркетній підлозі), а далі – на агресивну агресію, причину якої вже й не згадати. Можна збудувати ідеальний дім, але не для життя в ньому.

      тобі подобається, як мій язик рухається між твоїх тугих губ?

      покажи мені

      як ти стікаєш мені в рот

      Колись, ще на початку їхнього шлюбу, вони провели ніч у готельчику в Пенсильванії. Вони з Джейкобом по черзі курили косяк, вперше з часів коледжу, лежали голі в ліжку та обіцяли ділити все, все без винятку, попри сором чи дискомфорт, чи небезпеку зробити боляче. Тоді здавалося, ніби це була найсміливіша обіцянка, яку могли дати одне одному двоє людей. Просто говорити правду – це здавалося майже одкровенням.

      – Без винятків, – сказав Джейкоб.

      – Навіть один виняток усе зруйнує.

      – Нічні нетримання сечі. Щось на кшталт цього.

      Джулія взяла Джейкоба за руку та сказала:

      – Ти знаєш, як я люблю тебе за таку відвертість?

      – Я, до слова, в ліжку не мочуся. Просто встановлюю межі.

      – Нема ніяких меж. У цьому вся суть.

      – Минулі сексуальні зв’язки?

      Джейкоб запитав, тому що знав, що це його найвразливіше місце, а отже, цим треба поділитися. Навіть коли в нього зникло бажання торкатися її чи відчувати її доторки, його завжди вернуло від думки, що інший чоловік пеститиме Джулію, або вона його. Люди, з якими вона була, насолода, яку отримувала та віддавала, слова, які вона стогнала. В інших ситуаціях він ніколи не комплексував, проте мозок просто змушував його уявляти її з іншими з тим магнетизмом, з яким намагаються втекти від постійного переживання травми. Що з того, що Джулія СКАЧАТЬ