Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ я приготував тобі сніданок. Пам’ятаєш? Фритату з козячого сиру.

      – Ага, – сказала вона, поклавши руку йому на стегно, – було приємно.

      – Я тебе не будив і тихенько готував сніданок.

      Вона видихнула стовп диму, який так і завис у повітрі – довше, ніж це здавалося можливим, та сказала:

      – Я б зараз таких багато з’їла.

      – Я готував, бо хотів про тебе потурбуватися.

      – Я це відчула, – сказала вона, провівши рукою йому по стегну, від чого він напружився.

      – Я прикрасив страву так, щоб вона мала гарний вигляд на тарілці. Поклав збоку маленький листок салату.

      – Як у ресторані, – погодилася вона, взявши у руку його член.

      – І після першого шматочка ти…

      – Так?

      – Є причина, чому всі люди щось приховують.

      – Ми – не всі люди.

      – Ну, добре. Після того як ти скуштувала перший шматочок, ти запитала, чи я його посолив, замість того, щоб подякувати чи сказати, що тобі смакує.

      – І? – запитала вона рухаючи кулаком вгору-вниз.

      – І це гівняне було відчуття.

      – Тому що я запитала про сіль?

      – Ну, можливо, не гівняне. Просто це роздратувало мене. Чи розчарувало. Що б то не було, я цим не поділився.

      – Але я поставила просте питання.

      – О, як добре зараз.

      – Я рада, коханий.

      – Але ж ти зараз розумієш, що в контексті зусиль, які я приклав для того, щоб зробити тобі приємно, запитання про сіль виражало більше твоє незадоволення, ніж вдячність?

      – Ти вважаєш, що приготувати для мене сніданок – це зусилля?

      – Це був особливий сніданок.

      – А так добре?

      – Неймовірно.

      – Тобто в майбутньому, коли мені здасться, що в страві замало солі, то мені варто змовчати?

      – Або мені варто змовчати про свої образи.

      – Твоє розчарування.

      – Я зараз кінчу.

      – Давай.

      – Я ще не хочу.

      Вона сповільнилася та стисла кулак.

      – Що ти приховуєш просто зараз? – запитав Джейкоб. – Тільки не кажи, що ти трохи ображена, роздратована та розчарована через мої образи, роздратування та розчарування, оскільки це ти точно не приховуєш.

      Вона засміялася.

      – То?

      – Я нічого не приховую, – відповіла Джулія.

      – Копни глибше.

      Вона похитала головою та засміялася.

      – Що?

      – Ти в машині співав «All Apologies» і постійно наспівував «I can see from shame».

      – І?

      – І ти співав не зовсім те.

      – Звичайно, те.

      – «Aqua seafoam shame»[19].

      – Що?!

      – Ага.

      – Aqua. Seafoam. Shame?

      – Клянуся єврейською Біблією.

      – Тобто ти мені зараз кажеш, що моя ідеально логічна СКАЧАТЬ