Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ все вищими стають помітки на одвірку. Та чи багато пар спроможні бачити прогрес, залишаючись на тому самому місці? Скільком вдається заробляти більше та не обдумувати при цьому, на що можна витратити ці гроші? Чи багато пар, які стоять на порозі завершення дітородного періоду, знають, що в них уже достатньо дітей?

      Джейкоб із Джулією ніколи принципово не опиралися традиціям, однак і не могли уявити, наскільки традиційними вони стануть: придбали ще одну машину (і страхування на ще одну машину), пішли в спортзал, у якому пропозицій було на двадцять сторінок; перестали самостійно платити податки; час від часу відсилали пляшку вина як знак удячності; придбали будинок із суміжними умивальниками (та страхуванням); подвоїли кількість туалетного начиння; зробили загороду для сміттєвих баків із тикового дерева; замінили духовку на ту, що мала кращий вигляд; народили дитину (й застрахували її життя); замовляли вітаміни з Каліфорнії та матраци зі Швеції; купували органічний одяг, який окупився б лише з народженням іще однієї дитини. Народили ще одну дитину. Обмірковували, чи килим збереже свою вартість, знали, що з усіх речей і предметів було найкращим (пилосос «Miele», блендер «Vitamix», ножі «Misono», фарба «Farrow and Ball»), поглинали фройдіанські об’єми суші та гарували, щоб мати змогу заплатити найбільш достойним людям, які приглядали за їхніми дітьми, поки вони працювали. Народили ще одну дитину.

      Їхнє сімейне життя ставало рутинним – не тільки щодо часу й енергії, яких вимагає сім’я з п’ятьох людей, а й щодо того, які риси мали зміцнитися, а які послабитися. Непохитне самовладання Джулії з дітьми дійшло до рівня всеохопної терплячості, в той час як її спроможність виражати бажання до свого чоловіка зводилася до написаного Вірша дня. Магічний трюк Джейкоба – розстібання ліфчика Джулії без рук – замінила гнітюча здатність складати дитяче ліжечко-манеж за той час, поки він несе його вгору сходами. Джулія могла зубами відкушувати нігтики новонародженої дитини, годувати груддю, готуючи лазанью, виймати скабки без пінцета та болю, а діти самі просили в неї вивести їм воші; вона могла навіяти сон за допомогою масажу третього ока, однак забула як доторкатися до власного чоловіка. Джейкоб навчив дітей різниці між «тато» та «тута», але вже не знав, як розмовляти з дружиною.

      Вони плекали свої внутрішні світи окремо: Джулія проектувала власний будинок, Джейкоб працював над талмудом, купив другий телефон – і руйнування між ними пішло по колу. Через неспроможність Джулії висловити потребу в чоловікові, Джейкоб став ще менш упевнений у тому, що він бажаний, і ще більше почав боятися стати посміховиськом – це неминуче збільшило відстань між дотиком Джулії та тілом її чоловіка, а Джейкоб не міг підібрати слів, як до неї звернутися. Бажання стало загрозою, ворогом для їхнього домашнього життя.

      Коли Макс ходив у дитсадок, він часто любив віддавати речі. Який би друг не приходив на дитяче свято, обов’язково йшов звідти з пластиковою машинкою чи м’якою іграшкою. Які б гроші Макс не отримував – копійчини, знайдені на тротуарі, п’ять доларів від діда за переконливий аргумент – він їх або пропонував Джулії в черзі до СКАЧАТЬ