Чужинець. Сімона Вілар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зрозуміла, пішла туди, де за окремим столом сиділи дружини і доньки боярські. За знаком Ясномири жінки потіснилися. Карина помітила, що більшості з них, причепуреним, розрум’янілим від їдва й питва, подобалося сидіти тут. Вони сміялися, переморгувалися з гістьми. Якась гладка купчиха у кичці, що виблискувала бісером, налила Карині повний ківш браги, підсунула блюдо з кулеб’якою.

      – Їж, пригощайся, красуне. Усі веселяться, і нам любо. А в мене сьогодні радість особлива: доньку я змовила за киянина. Обіцявся, як скресне Дніпро, прислати за нареченою лодію-насад[61].

      Скоморохи перекидалися, танцювали, співали:

      Ой, гуляй, гуляй, гуляй,

      Їж од пуза, випивай!

      Дід по джбанику,

      Отрок по кухлику,

      Молодець ковшем,

      А дівка гольцем…

      Баба меду підлила,

      Пісня по колу пішла.

      Ой, гуляй, гуляй, гуляй…

      Карина нарешті помітила знайомого карлика-горбаня: пика розмальована, на голові строкатий ковпак, сам скаче, дудить у ріжок. Він вправно виліз на плечі побратимові по ремеслу, закукурікав півнем. Навіть не вірилося, що цей карлик сьогодні приходив до неї такий похмурий і серйозний.

      У цю мить серед учасників учти стався якийсь рух. Голови їх обернулися, усі дивилися у напрямі входу. Гладка купчиха відчутно штовхнула Карину в бік, кивнула високою кичкою.

      – Дивися, князь Дир прийшов. Де б оцей охотливий до дівок не забавлявся, а свою чарку на бенкеті ніколи не пропустить.

      Карина враз відчула, як холод ніби скував їй серце. Ось він, душогубець, убивця її рідні, Дир Кривавий, хазяїн і гість дорогий у Копись-граді. Виявилося, що вона вже бачила його на масничному гулянні, коли сани, що скотилися з гори, перекинулися, а він у цій купі якусь дівку по заголених стегнах ляскав. Тоді він здався їй простим розвеселим дружинником. Зараз же сила в ньому, владність відчувалися. Стоїть при вході, де народ відразу потіснився, ніби й не поспішає увійти, обіперся ліктем на одвірок. Руки на грудях схрестив, посміхається. Сам високий, кремезний, на широких грудях дорога кольчуга з дрібних кілець виблискує. На очі спадає червоно-рудий чуб, шия м’язиста, виголене підборіддя гордовито задерте догори.

      Одноокий Ульв підвівся за столом, підняв ріг із пивом.

      – Здоров’я Дира Київського!

      Дир рушив уперед – рухався із граційністю небезпечного хижака. Навкруги вигукували, славили. Місцевий старійшина ступив назустріч, простягнув велику чашу-братину, щоб князь ушанував гостей. Чашники, підбігши, заходилися наливати в неї вино одразу з трьох бурдюків. Чаша ж бо величезна, з двома ручками у формі пташиних голови і хвоста. За звичаєм, з неї п’є найдорожчий гість, потім по колу пускають, виявляючи повагу і честь присутнім.

      Князь підняв братину над головою, потім підніс до уст, відпив раз, ще раз, і ще. Голоси поступово змовкли, коли присутні зрозуміли, що Дир має намір сам осушити чашу. Це означало, що йому немає діла до СКАЧАТЬ