П'ятеро в ліфті, не рахуючи Музи. Стефан Піпа

Чтение книги онлайн.

      Електромобіль жваво виїхав на чергове узвишшя і зупинився. Пісня стихла.

      – Все, amigos, fin⁶ del camino , приїхали. Далі нам не по дорозі, – оголосив водій.

      Мандрівники вилізли з платформи і побачили перед собою роздоріжжя. Тут починалися одразу дві дороги: одна направо, друга – наліво. Широкі дороги, дбайливо посипані гравієм, а по боках вздовж всього напрямку оздоблені камінням. Рівно посередині між шляхами стояв смугастий стовп із прибитими на самому його вершечку дощечками у вигляді стрілок: на одній напис: «MEXICO», а на іншій – «НАПРАВО».

      Грубий підійшов до водія і хитро запитав:

      – Ми, напевно, маємо якось віддячити за Вашу доброту?

      Мексиканець вкотре схвально хитнув головою.

      – Може, тобі помити щось? – Грубий різко перейшов з офіційного тону на улесливо-фамільярний.

      Інга, почувши це запитання, тихо захихотів і пошепки, так, щоб не почув коротун, прокоментував його слова:

      – Яйця йому помий.

      Мексиканець заперечно похитав головою і відмовився від пропозиції:

      – Песо давай.

      – Звідки в нас песо, аміго? Ти гониш! – здивовано відповів Грубий.

      – А що є? – продовжив розмову водій.

      – Бакси є, – понуро повідомив коротун.

      – Давай сто, – Мексиканець простягнув руку.

      – Ти чьо? Нам казали, що гроші тут не канають, – спробував викрутитися коротун.

      – То там, – Мексиканець рукою вказав у напрямку, звідки вони приїхали, – А тут, – Мексиканець рукою вказав на смугастий стовп, – канають. Давай бабоси.

      Грубий почухав потилицю, неохоче дістав з кишені сто умовних одиниць і віддав водію. Той взяв гроші і додав:

      – А дякую?

      – Muchas gracias, – невесело вимовив Грубий.

      – Hasta la vista, amigos, – весело попрощався мексиканець і поїхав у напрямку «MEXICO», співаючу нову пісню під акомпанемент душевної гітари: