Прислуга. Кетрін Стокетт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ стояв на тому самому місці. Гупати вже почали, та містер Ліфолт сьогодні тут не крутиться. Припускаю, він зрозумів, що програв цей раунд іще до його початку.

      Міс Ліфолт сидить за кухонним столом у своєму блакитному стьобаному халаті й базікає по телефону. Крихітка, з личком у чомусь червоному та липкому, злапала маму за коліна й намагається привернути до себе її увагу.

      – Крихітко, доброго ранку, – вітаюсь.

      – Мамо! Мамо! – кличе Маленька, силкуючись видертися на коліна до міс Ліфолт.

      – Ні, Мей Моблі, – зсовує її міс Ліфолт. – Мама розмовляє по телефону. Дай мамі порозмовляти.

      – Мамо, візьми, – скиглить Мей Моблі й простягає до мами ручки.

      – Тс-с-с, – шепоче міс Ліфолт.

      Швидко хапаю Крихітку й несу вмиватися, але вона продовжує витягувати шию та скиглити «мамо, мамо».

      – Сказала, як ти мені й говорила, – киває міс Ліфолт у слухавку. – Коли ми переїжджатимемо, це збільшить вартість будинку.

      – Ну ж бо, Крихітко. Поклади свої ручки сюди, у водичку.

      Але маленька надто пручається. Хочу намилити їй пальчики, а вона крутиться-звивається й таки вислизає з моїх рук. Біжить простісінько до мами й, витягши підборіддя, щосили смикає за телефонний дріт. Слухавка вилітає з руки міс Ліфолт і гепає на підлогу.

      – Мей Моблі! – вигукую я.

      Кваплюся до неї, та міс Ліфолт устигає раніше. Губи розтяглись у страхітливій усмішці, оголивши зуби. Міс Ліфолт так ляскає Крихітку по голих ніжках, що навіть я підстрибую наче вжалена.

      Потім міс Ліфолт хапає Мей Моблі за руку та шарпає нею, карбуючи кожне слово:

      – Мей Моблі, не чіпай більше мого телефона! – а тоді до мене, – Ейбілін, скільки разів я маю повторити, щоб ти тримала її подалі від мене, коли я спілкуюся по телефону!

      – Вибачте, – кажу я й підхоплюю Мей Моблі, намагаюсь обійняти її, але вона репетує на весь голос, обличчя червоне, б’ється.

      – Заспокойся, Крихітко, все добре, все…

      Мей Моблі кривиться, замахується і – бац! Як дасть мені просто у вухо.

      Міс Ліфолт вказує на двері й верещить:

      – Ейбілін, обидві просто заберіться звідси!

      Несу маленьку з кухні. Я така люта на міс Ліфолт, що кусаю себе за язика. Якби ця дурепа приділила власній дитині хоч трішки уваги, такого б не сталося! У кімнаті Мей Моблі я сідаю в крісло-гойдалку. Дитинка схлипує в моє плече, а я потираю їй спинку, радіючи, що вона не бачить мого лютого обличчя. Не хочу, щоб вона почувалася винною.

      – Усе гаразд, Крихітко? – шепочу я.

      Вухо ще болить від її малого кулачка. Я тішуся, що вона вдарила мене, а не свою маму, бо й не знаю, що та жінка з нею зробила б. Дивлюся нижче й бачу червоний відбиток руки на її ніжці.

      – Я тут, маленька, Ейбі тут, – я гойдаю та заспокоюю її, гойдаю та заспокоюю.

      Але Крихітка, вона просто плаче й плаче.

      Десь ополудні, коли починаються мої телесеріали, у гаражі все затихає. Мей Моблі сидить на моїх СКАЧАТЬ