Прислуга. Кетрін Стокетт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на горіхи.

      – Заявляю одну чирву, – озивається міс Волтер.

      – Не знаю, – вагається міс Ліфолт, похмуро туплячись у свої карти. – Ралі тільки починає власну справу, а через півроку потрібно сплатити податки… Зараз із грошима в нас сутужно.

      Міс Гіллі говорить повільно, наче намазує глазур на торт.

      – Просто скажи Ралі, що кожен пенні, витрачений на таку вбиральню, він відіб’є, коли ви продасте цей будинок. – Вона кивнула, мовби погоджуючись із собою. – Усі ті будинки, що зараз будують, без приміщення для прислуги? Це ж просто небезпечно. Усі знають, що вони носії інших видів захворювань, ніж у нас. Подвою.

      Беру купку серветок. Не знаю, чому, але раптом я хочу почути, що на це відповість міс Ліфолт. Вона мій бос. Гадаю, кожному цікаво, що про них думає їхній бос.

      – Було б добре, – погоджується міс Ліфолт, злегка затягуючись цигаркою, – якби вона не користувалася тим, що в будинку. Ставлю три піки.

      – Саме тому я розробила «Санітарну ініціативну норму для прислуги», – додає міс Гіллі. – Як засіб профілактики захворювань.

      Дивно, як стислося моє горло. Соромно, що колись давно я навчилася стримувати емоції.

      Міс Скітер, здається, справді заплуталась.

      – Для прислуги… Що-що?

      – Законопроект, який вимагає, щоб у кожному будинку для білих була окрема вбиральня для темношкірої прислуги. Я навіть повідомила про це головного санітарного лікаря штату Міссісіпі, щоб глянути, чи схвалить він цю ідею. Я пас.

      Міс Скітер, вона втупила погляд у міс Гіллі. Кладе карти лицьовим боком догори й так буденно промовляє:

      – Гіллі, може, просто збудуємо туалет на вулиці для тебе.

      Боже праведний, ото тихо стало.

      Міс Гіллі каже:

      – Гадаю, тобі не треба так жартувати про ситуацію з темношкірими. Якщо й надалі хочеш залишитися редактором вісника нашої Ліги, Скітер Фелан.

      Міс Скітер захихотіла, але запевняю, їй не до сміху.

      – Що, ти б… вигнала мене? Бо не погоджуюся з тобою?

      Міс Гіллі підняла брови.

      – Я робитиму все, що повинна, щоб захистити наше місто. Мамо, твоя черга.

      Я йду на кухню та не виходжу, допоки не чую, як зачиняються двері за міс Гіллі.

      Упевнившись, що міс Гіллі пішла, саджу Мей Моблі в манеж, витягую смітник на вулицю, бо сьогодні буде вантажівка. На початку під’їзної дороги міс Гіллі та її божевільна матуся ледь не збивають мене своєю машиною, а тоді дружно гукають, що їм прикро. Повертаюся до будинку рада, що мені не зламали обидві ноги.

      Заходжу на кухню, а там міс Скітер. Вона сперлася на стіл, погляд серйозний, серйозніший, ніж зазвичай.

      – Гей, міс Скітер. Вам щось подати?

      Вона поглядає на дорогу, де міс Ліфолт розмовляє з міс Гіллі через віконце автомобіля.

      – Ні, просто… чекаю.

      Протираю тацю рушником. Крадькома зиркаю на неї, вона все ще схвильовано дивиться СКАЧАТЬ