Компанії майбутнього. Фредерік Лалу

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ успішним чи коханим, але стати найбільш точним вираженням самого себе, жити такими, як ми є, поважати даровані нам від народження хист і покликання, а також бути корисними людству й світові. Бірюзова парадигма розглядає життя як особистий та колективний шлях до нашої істинної природи.

      Тепер я – це я. Потрібні були

      Море часу, роки й місця;

      Мене розчиняли й добряче товкли,

      І маски вдягала чужі без кінця.

Мей Сартон

      У час, коли стверджується, що ми можемо стати, ким захочемо, ці погляди такі самі революційні, як і теорія Коперника. Якщо ми йдемо Бірюзовим шляхом, то замість установлювати цілі у житті й диктувати йому, в якому напрямку воно має повернути, ми вчимося відпускати його і прислухатися до життя, яке прагне здійснитися через нас. Паркер Палмер, автор, педагог і активіст, чудово пише про цей погляд на життя та покликання у книжці «Хай говорить ваше життя»:

      «За розумінням свого покликання стоїть правда, що її его не бажає слухати, оскільки це загрожує його засадам: кожний має життя, яке відрізняється від повсякденного “Я”, життя, яке намагається прожити крізь его, що є посудиною…

      Потрібен час і тяжкий досвід, щоб відчути розбіжність між цими двома життями: відчути, що під поверхнею досвіду, який зветься нашим життям, чекає на визнання глибше і правдивіше життя».[23]

      Багато з тих, хто переходить до цієї стадії, звертаються до таких практик, як медитація, методики концентрації, бойові мистецтва, йога або просто гуляють на природі, знаходячи тихе місце, де внутрішній голос може висловити свою правду та поради. Люди, які живуть за цим світоглядом і мають глибше відчуття мети, можуть стати доволі безстрашними у гонитві за своїм покликанням. Контролюючи его, вони бояться невдачі набагато менше, ніж якби не спробували. Клер Ґрейвз полюбляв описувати осіб, котрі мають Бірюзовий світогляд, фразою: «людина, яка має амбіції, але не є амбітною». Прагнення до своєї істинної природи та праця за покликанням є їхньою рушійною силою, тож тим, хто дотримується інших поглядів, особи, котрі керуються Бірюзовою парадигмою, можуть іноді здатися нетерпимими до людей, що перешкоджають їхньому особистісному зростанню, або до ситуацій, у яких вони не почуваються пов’язаними із сенсом свого життя.

      Спираючись на сильні сторони

      Коли ми ставимо собі в житті мету, що не пов’язана з глибинами нашої особистості, коли ми носимо чужі обличчя, то не спираємося на власні сильні сторони. Ми неминуче виявимо, чого нам бракує, і змарнуємо чимало сили, намагаючись подолати свої слабкості або звинувачуючи себе й інших у тому, що ми не є такими, якими, на нашу думку, мали б бути.

      Ми приймаємо нашу нездатність контролювати світ з належним смиренням… Ми визнаємо, що програш є частиною життя. Ми не боїмося негараздів або страждань. З них приходить нове навчання, нове зростання, нові надії і нове життя.

Денніс Бакке

СКАЧАТЬ