Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ намацала біля пюпітру зовсім відмовлявся працювати. Вона взяла записник та пішла до себе: Ікол казав про книги, а не про клаптики паперу. Тому варто його спіймати на слові.

      Дівчина повернулася до своєї кімнати, знову замкнулася на пульт, сіла на ліжко та розкрила записник. На першій сторінці було тільки напівзатерте слово kuolema. Для Ґейдвіг воно нічого не означало – такий собі красивий набір літер. Вона перегорнула сторінку. Напівстерті креслення частей тіла – ось що вона побачила. Теж саме було в усій книжці. Жодного пояснення на словах не давалося. Ґейдвіг переглянула нотатник, закрила його та вирішила повернути на місце. Непомітно вона зайшла до бібліотеки та поклала записника на пюпітр. Потім вийшла до вітальні та налила собі бренді. Проковтнула залпом, обпікаючи собі горлянку. Поставила склянку на стіл. Доречи, це вона помітила тільки зараз, у будинку не було жодного телефону. Проте, це не мало значення. Зараз вона поїде до міста. Їй бажається пригод. Навчання почекає. Щодо прав, не так важливо є вони чи ні. Головне – вміння.

      ***

      Ґейдвіг вийшла з будинку десь у третій ранку, одягнена у теплу куртку та зимові чоботи. Автівка стояла біля входу, її було не замкнено. Ключі знаходилися у замку запалювання. Задачу було спрощено. Ґейдвіг швидко завела авто та попрямувала до міста на шаленій швидкості, незважаючи на ожеледь та дощ. Гальмувати практично не доводилося, шосе було прямим, немов осі з підручника геометрії, інших автівок чомусь не було у такий час. Внутрішній спокій, який оволодів Ґейдвіг, підказував, що цього разу вона може робити, що їй заманеться, тому, опинившись у передмісті, вона спрямувала автівку до «Noche de Alcazar». Вона не бувала там майже цілу вічність з моменту останньої сварки з Максом.

      Автівка мчала шляхом, що давно був знайомий Ґейдвіг. Мимо покинутих та огороджених будівель та пусток. У такій порі не варто було ходити одній по цій місцині, і назад у місто вона поверталася у шумній компанії, але зраз в неї була тачка, тому поїхати вона могла коли і куди завгодно. Нарешті показалися житлові будинки, які було перемішано серед виробничих приміщень. Біля сірого обшарпаного двоповерхового будинку довелося кинути авто, бо на ньому неможливо було проїхати по завузькому провулку, яким мала намір піти Ґейдвіг. Нарешті вона дійшла до знайомого спуску у підвал, до якого вели напівзламані та обшарпані цегляні сходи, проте дещо тут змінилося. Над входом миготіла вивіска з написом «Alcatraz Nights», але уваги Ґейдвіг це було не варто. Назва значення не має, а місце залишається. Тому вона попрямувала до входу.

      Натовп був забагацьким для такого приміщення. До такого Ґейдвіг давно звикла. Це було місце збіговиськ різного люду. Як завжди тут музика била по вухах, повітря було спертим, у ньому пахло потом та хіттю. Ґейдвіг смакувала його, немов свободу, ще мить – і вона війшла у відрив. Такий, немов то була остання ніч її життя. Минулого, звісно. І вона хотіла провести її на свій власний розсуд. Вона проштовхнулася СКАЧАТЬ