Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ впевнені, що вона нічого не знає та не дізнається? Це дівчисько мені не подобається. Не тому, що вона, як я вже казала, – цілковитий несмак. Зрозумійте, вона може усе зруйнувати. Я знаю такий тип людей. Спочатку їм ввижатимуться таємниці, потім вони забажають докопатися до суті, і в результаті – ми постраждалі.

      Ікол спокійно відповів:

      – Якщо В висловив свою волю, нам нічого не вдіяти. Він знає, що робить. Я навіть можу припустити, що вона зараз стоїть та підслуховує нас. Тож нехай підслуховує. Все рівно вона нічого не зрозуміє. Вона засліплена, а засліплені нічого не бажають бачити. Вона глуха, бо не хоче чути. Вона німа, бо нікому не розповість.

      У серці Ґейдвіг щось обірвалося, коли вона почула про підслуховування, проте слова Ікола її заспокоїли. Від ситого життя відмовлятися вона не хотіла, але варто було послухати розмову, яка стосувалася безпосередньо її.

      – Не була би я такою самовпевненою, – хитнула головою маска. – Береш на себе дуже багато, як завжди. Ті часи пам’ятаєшь? Бачу, забув, проте не буду нагадувати. В буде скоро незадоволений тією кандидатурою, вона нічого не буде робити.

      – Ви так у цьому твердо переконані, мадам?

      – Не переконана. Знаю. Я багато чого можу визначити для завдяки першому погляду. Він мене ще не підводив.

      – Тоді як там вантаж, що прибув? Зараз я ще раз перевірю його, більш ретельно, – впевнено мовив Ікол. – І не гарантую вам, що не знайду великих недоліків у вашій продукції.

      Маска замовкла. А потім знову прошелестіла:

      – Робіть, як вважатимете за потрібним. Я добре знаю, з ким маю справу.

      – Я теж. Доречи, Ґейдвіг, ти можеш заходити, – покликав дівчину Ікол. – Я знаю, що ти усе чуєш.

      Ґейдвіг увійшла до вітальні. Маска мадам Дізгайз нічого не виражала, а Ікол посміхався до неї. Ґейдвіг вже у котрий раз стало не по собі у його присутності, бо то був скоріш вишкір хижака, а не привітна посмішка, яка личить звичайній бесіді.

      – Розумієш, люба, – почала мадам Дізгайз, – я зараз не у своєму салоні і можу сміло казати на речі їх справжні імена. І в мене виникла суперечка з твоїм… керівником. Я привезла сьогодні усі твої костюми для роботи. Не знаю, чи ти їх оціниш, але зауважу, що цей костюм медсестри тобі не личить. Ти не схожа на особу, яка прагне допомагати іншим. Не твій стиль та не твоя вдача. Я бачу тебе зовсім інакшою.

      Ґейдвіг нічого не розуміла. Вона вважала, що її думки може прочитати тільки Ікол, а тут ще й мадам виявилася телепаткою. Дівчина була приголомшена настільки, що не мала слів висловити навіть слабий протест. За неї вступився Ікол.

      – Сестрам милосердя не обов’язково бути янголами у плоті. Мабуть, мадам Дізгайз зможе показати мені янгола, що полюбляє виносити нечистоти хворих, та ще робить це з радісною посмішкою, навіть якщо сморід нестерпний? – сміючись відповів він. – Браво, браво, мадам Дізгайз, ви перевершили саму себе, бо нагадую: нам янголи не потрібні.

СКАЧАТЬ