Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у неї була маска білої вовчиці, на оголених плечах – біле хутро. Її пронизливі очі критично зупинилися на вбранні супутниці Ікола, проте вона нічого не сказала, тільки привітно посміхнулася, показуючи маленькі, але гострі зуби. Мовчки вона провела пару до замовленого столику, на якому височила скляна ваза з фруктами, що нагадувала перевернутий низом догори дамський капелюх. Цікавенним виявилося те, яким чином фрукти було розташовано: в уяві могло здатися, що перед тобою поклали чиїсь голови.

      Зала була порожньою. Ґейдвіг дивилася на Ікола і не впізнавала. Він виявився блідішим, ніж здавався, його довге волосся злотом падало на чорний оксамит, а сині очі прискіпливо дивилися на неї. Врешті-решт, Ґейдвіг не могла з легкістю розслабитися, бо вона чекала чергової дрібної прикрощі на цю ніч. Подали меню – дві червоні течки з білим вовком. Відкривши його та бігло переглянувши його карти, Ґейдвіг відмітила, що усі назви були так чи інакше пов’язані з цим хижаком: нарізки «Радощі вовка», «Язик de loupus», «Суп з вовчих нирок», «Ягня для хижака», коктейль «Вовча кров»… І це був тільки малий перелік з тих багатьох назв, що вона встигла спіймати оком. Ікол вже обрав для себе стейк «Конина у шлунку вервольфа» під соусом робер та червоне сухе вино «Перевертень Альп». Ґейдвіг швидко замовила коктейль та ягня.

      Фішкою закладу був «вовчий стиль», бо посуд також мав елементи у вигляді частин того звіра. Доречи, кухня тут була витонченою, незважаючи на назви у картах, а офіціанти, які підносили їжу рухалися безшумно, немов примари, які не могли нагадати про своє існування. Ягня виявилося справжнім ягням під гострою червоною підливою, тому коктейль був доречним до страви, але м'ясо було оздоблено таким чином, що нагадувало вовка, що пожирав лева – таким він був зголоднілим. Ґейдвіг смакувала коктейль повільно, насолоджуючись невідомою сумішшю, складові якої важко було визначити. За дією вона була подібна до абсенту, але його самк не відчувався. Прохолодний і солодко-кислий коктейль був п’янким, він уносив кудись за межі реальності, у ті світи, куди тільки з розширеною свідомістю можна було потрапити. Ґейдвіг відчувала дивовижний порив натхнення, до біса корпорацію, до біса ляльок, до біса усе! Вона буде скульпторкою та творитиме тільки заради себе. Що їй до того, хто сидів навпроти неї. Він чужий, він їй ніхто. Як там казали… ексула… епула… тратор… Думки її плуталися, слова перетворювалися на дикі комбінації звуків, зміст яких було відомо тільки їй одній, бо для інших вони були лепетом немовляти… Раптом – як це сталося? – в її голові прояснішало. Вона здивовано озирнулася і побачила, як усе навколо змінилося: Ікол сидів на дивані у приватному кабінеті закладу, з вікна якого було видно усе. Проте вікна були зашторені. Сама ж Ґейдвіг з подивом помітила, що одягнута вона вже інакше. Маскарад не думав закінчуватися. На ній був кринолін, талію затягнуту у корсет, який підкреслював її принади. Голову прикрашала висока напудрена перука, а у дзеркалі відображалося розмальоване белілами та рум’янами обличчя.

      Ґейдвіг млосним СКАЧАТЬ