Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у ночі брала авто та вирушила до міста?

      Ґейдвіг вдавилася останнім ковтком кави. Коли вона відкашлялася, Ікол продовжив.

      – Ти не тільки брала авто, а ще й накачалася алкоголем та вела її у такому стані. Від тебе досі тхне дешевою випивкою. Такої тут не тримають, бо не тримають жодної. Тобі доведеться про випивку забути. І багато що змінити, щоб відповідати умовам контракту. Я поки нагадую. Далі – вирішуй сама.

      – Я вже вирішила, – машинально відповіла Ґейдвіг, відчуваючи, як сукня починає сповзати з неї, немов стара шкіра змії. – Я відповідатиму усім умовам.

      Коли вона вимовила останні слова, сукня застигла у тому положенні, у якому мала бути. Ґейдвіг зітхнула з полегшенням. Вона встала з крісла та відійшла убік.

      – Ми підемо зараз оглядати уніформу? – спитала вона.

      – Зараз, – підтвердив Ікол. – Далі відбиратиму тобі костюми для роботи. У тебе буде важкий час, бо мадам Дізгайз вирішила раптом нас залишити, і допомагати доведеться мені.

      Вони пройшли мимо спальні Ґейдвіг далі по коридору, оминаючи зайві повороти і вийшли в інше крило будинку. Далі – спуск по естакаді, за якою знаходилася простора кімната, де розміщувалися привезені вішалки. Ґейдвіг підійшла до одної з них та зупинилася, бо однаковий вигляд чохлів не давав змоги обирати.

      – Сміливіше, як уночі з автівкою, – підбурював її Ікол. – Не розумію, чому люди бояться зустрітися зі своїми мріями.

      Ґейдвіг несміливо зняла один з них, потягнула донизу зіпер, та чохол впав до її ніг, немов сіра хмара. У її руках опинилося те, що ніяк не можна було назвати уніформою – вбрання з тонкого атласу, пасок якого знаходився на рівні грудей. Рукава були короткими, вони мали залишати руки майже оголеними. До цього вбрання додавався легкий газовий шарф. Ґейдвіг застигла, не знаючи, що з цим робити.

      – Я маю це?..

      – Одягти. Хочу бачити тебе у романтичній сукні початку дев’ятнадцятого століття. Має тобі пасувати та підкреслювати твою вроду. Незважай на мадам Дізгайз. В неї консервативний погляд на смак.

      Ґейдвіг пішла за вішалки, скинула костюм медсестри і одягла те, що обрала навздогад. Коли вона вийшла показатися перед Іколом, він критично оглянув її і з посміхом зауважив:

      – Така собі стандартна тупа класична недоторканність… Жахливо. Буденно. Стереотипно. Хоча ти, Ґейдвіг, виглядаєш непогано. Чогось тобі бракує, але чого, не можу зрозуміти. Додати би сюди трошки агресії. Чекай тут, зараз я повернуся. І не переодягайся, в мене є ідея, як спотворити цей тендітний та нудний образ.

      – Я сама щось придумаю, – не утрималася від спокуси Ґейдвіг, але Ікол кинув на неї погляд – такий жахливий, що вона змушена була замовкнути та поперхнутися невиказаною думкою, яка щойно зародилася.

      До звички Ікола зникати у темряві та з’являтися з пустоти вона звикла. Раптом Ґейдвіг закричала від страху: якби ж то були чергові СКАЧАТЬ