Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ її, а потім, махнувши рукою, сказав:

      – Дечого бракує. Зараз надягни оце.

      Він простягнув шкіряні рукавички без пальців, які Ґейдвіг швидко натягнула на руки. У дзеркалі між іншим все ще нічого не було видно.

      – Сідай, – наказав їй Ікол. – Зараз буду тебе фарбувати.

      Ґейдвіг підкорилася та сіла на стілець, підпираючи підборіддя правицею у мітенці. Вона дивилася на Ікола з захопленням, немов шкідниця, що наробила капость і була готова зробити ще і ще. Очі її спалахнули лукавством, а обличчя освітила посмішка. Ікол не звернув на це уваги: багато чого йому заважало. Він розкрив обидві половинки столика – і вони виявилися величезною палітрою, у якій були майже усі кольори – як основні, так і нащадки їх змішення під пензлем митця – породжені природою та інтелектом людини. Біля краю палітри лежали звичайні пензлі та косметичні кисточки різних форм. Ґейдвіг широко розкрила рот від подиву, але Ікол знову поглянув на неї так, що вона була змушена зімкнути вуста.

      Він звелів їй прибрати руки від голови та сидіти і не ворушитися, поки він втілюватиме свою фантазію у життя. Він узяв широкого пензля та майже прошепотів:

      – Заплющ очі.

      Ґейдвіг зробила це. Вона відчувала як на обличчя – дуже ніжно – кладеться шар фарби, немов на стіну. Потім їй пофарбували шию, оголені плечі, спину та декольте. Вона відчувала, себе полотном або стіною, на яку наносять грунтівку.

      – З волоссям справді треба щось робити, – почула вона невдоволення Ікола. – Але обійдемось цього разу без перуки. Поки нехай підсихає.

      Ґейдвіг довелося сидіти з заплющеними очима так довго, що вона втратила відчуття часу. Тільки голос Ікола повернув її до реальності.

      – Зараз можна ворушитися, але недовго. Ти підготовлена, але зараз почнеться багато роботи над тобою. У тебе дві хвилини.

      Ґейдвіг ледве змогла відірвати сідниці від стільця та розім’яти тіло, що заклякло від довгого сидіння в одній позі. Саме на це і пішли дві хвилини. Жестом Ікол знову дав їй зрозуміти, що вона повинна сісти. Від обурення Ґейдвіг ледве стрималася. Чи вважає він її неживою лялькою, з якою можна бавитися та вдовольняти усі його примхи? Та вибір у неї був невеликий. Вона сіла, стиснула губи, немов промовляючи до свого кривдника: «Роби зараз що хочеш, але потім я на тобі відіграюся». Ікол зробив вигляд, що не помітив цього; насправді у своєму серці він сміявся з її забаганок, бо знав: вона цілком у його владі. Знову він наказав їй заплющити очі, попередивши, що фарба виїсть їх, якщо хоч краплина попаде до зіниць. Це налякало Ґейдвіг і вона стисла сидіння руками і перетворила своє тіло на натягнуту струну, що має от-от розірватися. Ікол розсміявся.

      – Мистецтво вимагає жертв, але не таких специфічних. Розслабляйся та отримуй насолоду від дотиків, – порадив він. – Бо легкий дотик пензля до тіла може надихнути тебе на нові фантазії, а це нам конче потрібно.

      Ґейдвіг СКАЧАТЬ