Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ почимчикую: нудота набрида. Нікого не чекатиму.

      – А, може, варто? – спитала Дряпка. – Скам зараз буде, Лайм підтягнеться, і тоді усі рушимо.

      – Тоді по коктейлю? – запропонувала Ґейдвіг.

      – Га, справді, буржуйка, звідки бабло?

      – Замовимо, вип’ємо та ноги в руки, – відповіла Ґейдвіг. – Я без нічого.

      – Кльово! – Мара та Дряпка вигукнули майже в один голос. – Як будемо вшиватися?

      – По одній. Спочатку я, потім Мара, і нарешті ти. Усіх чекаю у кінці провулку, там моя тачка.

      Хвилин за двадцять принесли два коктейлі – якусь вибухову суміш, від якої клепки у голові летять, тому пити доводилося поступово, щоб не обпекти горлянку. Ґейдвіг встала та пішла до виходу. Спокійно дісталася автівки, сіла та почала чекати на подруг. Скоро з’явилася Мара, вона ледве трималася на ногах, але тягнула за собою Дряпку. Ґейдвіг швидко розмістила їх у авті, увімкнула газ та поїхала нічними трасами в об’їзд міста. За копів вона не переймалася. В цьому клубі з ними не любили мати справ, то ж на трійку несплаченої випивки ніхто не звертатиме уваги.

      Мара щось намагалася горланити у голос, Дряпка була у відключці, Ґейдвіг не знала, що робити, бо спілкування не вийшло і зараз треба кудись подіти подруг, які накачалися якимось лайном. Єдиною думкою, яка прийшла їй у голову – це відвезти їх на колишню квартиру та залишити там.

      До того будинку дісталися швидко. Ґейдвіг ледве витягнула з автівки Мару та Дряпку та зваливши їх на плечі пішла до входу у будинок. Двері квартири були широко відчинені. Тим краще. Вона завела подруг до кімнати, поклала їх на підлогу та, тяжко дихаючи від напруги, зробила тільки один крок, щоб перечепитися об щось велике.

      Ґейдвіг підвелась та увімкнула світло. Вона знала, що дивом пройшла крізь уламки гіпсу, але те що вона побачила, змусило її крик застрягти у горлі. Вона перечепилась через лисину Гармидерши. Величезна туша лежала біля виходу. Її обличчя було сотворене – саме м'ясо і залишилося. Ґейдвіг швидко вимкнула світло. Ну, чому саме зараз! Коли усе почало налагоджуватися! Усі відбитки пальців свідчитимуть проти неї. Тому необхідно діяти. Вона підтягнула непритомну Дряпку до трупу та поклала її руку на те, що можна було тільки назвати обличчям. Потім швидко затерла рукавом куртки свої відбитки на вимикачу та дверній ручці. Невеличкий шматок гіпсу вона поклала до руки Мари, яка одразу ж стиснула його.

      Опинившись на вулиці, Ґейдвіг широко розкрила рот та ковтнула холоне повітря. Отак з’їздила та розважилася – краще забути про все одразу. Але ці дії… Вона робила їх майже автоматично, немов це колись давно траплялося з нею. Коли? Вона не могла пригадати. Та й навіщо. Мабуть, це сталося, щоб назавжди покінчити з минулим життям та розпочати нове. Ні, вона до старих звичок ніколи не повернеться і почне вчитися чогось нового. Треба завітати ще раз до бібліотеки та переглянути той нотатник. Здається у ньому йдеться про щось справді важливе, бо не стали би його так ховати. Подумавши про це, Ґейдвіг сіла в авто та взяла СКАЧАТЬ