Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ усе залежатиме від того, як ви пройдете декілька останніх випробувань на сьогодні. А зараз я проведу вас назад до вітальні. Там на вас вже зачеркалися.

      Ікол навіть не помітив їх появи. Він захопився підспівуванням музичній скриньці і не розчув шелесту плаття мадам Дізгайз, який неможливо було сплутати з іншими звуками. Коли його звук нагадав про пожмакану газету яку здалеку кидають до порожнього кошику, Ікол розкрив очі та із подивом почав розглядати ту, що прийшла разом з власницею салону.

      – Сонце увійшло до нашої печери, – просвистів він. – Як би я хотів бути жінкою, обрав би саме таку шкіру, щоб лякати птах.

      – Ви йому сподобалися, – маска прошепотіла на вухо Ґейдвіг, яка не зрозуміла його слів та готова була видряпати цьому жевжику очі. – Скажіть що-небудь у відповідь.

      – Іноді краще лякати птах, ніж бути ними з’їденою, – випалила Ґейдвіг у відповідь.

      Ікол посміхнувся.

      – Вважаємо, – підбив він підсумок, – перший іспит складено. Другий іспит чекає на тебе увечері. Зараз поїдемо назад до дому. Треба дещо підготувати до цього заходу.

      – Одяг вже у багажнику вашої автівки. Щодо модельного комплекту, його надішлють за два дні за вказаною адресою, – додала мадам Дізгайз. – Усе, як зазначено у контракті – не більш і не менш. Рада буду бачити вас знову у своєму салоні як одних з постійних клієнтів.

      Цією фразою вона хотіла сказати, що вона більш нічім не може прислужитися. Ікол посміхнувся масці у відповідь, а Ґейдвіг не встигла отямитися, як у бокових дверях зник шлейф плаття мадам Дізгайз.

      Після напівтемряви салону світло центру здавалося сліпучим, і Ґейдвіг майже втратила відчуття простору, якби не її супутник. Гамір навколо починав роздратовувати і вона звернулася до Ікола:

      – Я втомилася. Ми поїдемо назад до лісу?

      Він кивнув їй у відповідь, і пара поїхала ліфтом до парковки. Ікол відчинив багажник і вдоволено посміхнувся, побачивши велику кількість чорних пластикових пакунків з фірмовою емблемою салону – білою посміхненою венеціанською маскою. Ґейдвіг схопила його за руку.

      – Почекай, це треба повернути. Ми ж не розрахувалися за одяг.

      – Це не повинно тебе турбувати, – спокійно відповів Ікол. – Як тільки ти усе підписала, відомості про тебе надійшли, куди потрібно, і кошти перерахували на ім’я Disguise Ltd. Такою жінкою не можна не захоплюватися, така кар’єра у такому молодому віці і такі обставини…

      – А що з нею трапилося? – поцікавилася Ґейдвіг. – Вона, мабуть, стара-старезна бабця, яка нагадує мастодонта з допотоп…

      Ікол вперше з люттю поглянув на дівчину. Вона зжалася у салоні авта, немов налякана пташка перед яструбом, що забажав її з’їсти. Але Ікол вгамувався швидко і сів за кермо. Автівка завелася та знову помчала до лісу через місто – іншим шляхом.

      – Мадам Дізгайз – це тільки назва, прізвисько, бренд. Не існує такої людини, – холодно СКАЧАТЬ