Дівчата. Емма Клайн

Чтение книги онлайн.

      Того дня в парку я вперше побачила Сюзен та інших дівчат. Я під’їхала на своєму велосипедові туди, до диму, що надходив від гриля. Ніхто не озивався до мене, окрім гамбургерів, які нудно, волого шипіли, коли чоловік притискав їх до решітки. Тіні дубів відступили від моїх оголених рук, я заїхала велосипедом на край трави. Коли старший хлопець у ковбойському капелюсі побіг на мене, я навмисно уповільнилася, щоб він не влетів у мене знову. Так Конні іноді жартувала зі мною, неначе виконуючи нападаючий маневр.

      – Що з тобою? – пробурмотів він. Я відкрила рота, щоб перепросити, але хлопець вже відійшов. Неначе його й не цікавило, що я скажу.

      Літо зяяло переді мною – дні розсіювалися, години минали, моя мати снувала по будинку, неначе чужа. З батьком я кілька разів говорила телефоном. Здавалось, йому це теж було неприємно. Він ставив мені напрочуд формальні питання, неначе далекий дядечко, якому розповіли про мене деякі факти: Іві чотирнадцять, Іві низька на зріст. Можливо, було б краще, якби наше мовчання супроводжувалося сумом чи жалем, але все було набагато гірше – я чула, який він був щасливий, що пішов.

      Я сиділа на лавці сама, розстеливши серветку на колінах, їла свій гамбургер.

      Це вперше я їла м’ясо за тривалий час. Моя мати, Джін, перестала їсти м’ясо через чотири місяці після розлучення. Вона перестала робити багато речей. Більше не було тієї матері, яка перевіряла, чи купила я собі нову білизну кожного сезону, матері, яка скручувала мої білі шкарпетки в милі яєчка. Яка шила піжами моїм лялькам, такі самі, як мені, з точністю до перламутрових ґудзиків. Вона була готова взятися за своє життя з такою самою наполегливістю, з якою школярка береться за розв’язання важкої математичної задачі. Вона розтягувалася кожну вільну хвилину. Ходила навшпиньках, щоб працювали її ікри. Вона запалювала фіміам, який купувала загорненим у фольгу і від якого в мене на очі виступали сльози. Вона почала пити новий чай з якоїсь ароматної кори і човгала ногами по будинку, п’ючи його маленькими ковточками, мимовільно торкаючись горла, неначе після затяжної хвороби.

      Недуга була сумнівна, та й лікування було специфічне. Її нові друзі порадили їй масаж. Вони порадили камеру сенсорної деривації з солоною водою. Порадили Е-метр, ґештальт, їсти лише їжу з високим вмістом мінералів, СКАЧАТЬ