Дівчата. Емма Клайн
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Дівчата - Емма Клайн страница 8
Название: Дівчата
Автор: Емма Клайн
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-617-12-3749-0, 978-617-12-2530-5, 978-0-8129-9860-3, 978-617-12-3748-3
isbn:
Коли ми приїхали додому, під колесами авто потріскував гравій, вона попросилася в туалет.
– Звичайно, – сказала я, будучи дещо схвильованою, що змушена впустити її у свій дім, як перед візитом сановника. Я показала їй гарну ванну кімнату, поруч зі спальнею своїх батьків. Тамара крадькома глянула на ліжко і зморщила носа.
– Жахлива ковдра, – пробубніла вона під ніс.
Досі це була просто ковдра моїх батьків, але раптом мені стало соромно за свою матір, за жалюгідну ковдру, яку вона розстелила, і була до того ж такою дурною, що вона їй ще й подобалася.
Я сіла за обідній стіл і слухала приглушений звук, як Тамара мочилася і як текла вода з крана. Вона провела у ванній чимало часу. Коли Тамара нарешті вийшла, щось на ній було не так. Мені знадобилося кілька секунд, аби зрозуміти, що вона нафарбована помадою моєї матері, а коли вона зрозуміла, що я це помітила, це було схоже, неначе я перервала фільм, який вона дивилася. Її обличчя напружилося від упередженості з якогось іншого життя.
Найбільше я любила фантазувати про снодійний засіб, про який читала в «Долині ляльок». Лікар спричиняє тривалий сон у лікарняній палаті, єдине рішення для бідної, вередливої Нілі, яка вже аж охрипла від димедролу. Це звучало ідеально – моє тіло живе, як спокійна, надійна машина, мій мозок відпочиває у водяному просторі, безтурботно, як золота рибка в склянім резервуарі. Я б прокинулася за кілька тижнів. І навіть якби життя повернулося назад на своє невтішне місце, я б досі відчувала відчуття манірного напруження небуття.
Школа-пансіонат мала відігравати виправну роль, бути поштовхом, який мені був потрібен. Мої батьки, навіть поринувши у свої окремі світи, були в мені розчаровані, засмучені через мої задовільні оцінки. Я була звичайною дівчинкою, і це стало найбільшою причиною розчарування – у мені не стало жодного проблиску величі. Я була недостатньо доброю навіть для тих оцінок, які отримувала, я сильно не дотягувала ані красою, ані розумом. Навіть якщо мене переповнювали відчайдушні пориви стати кращою, більше старатися, все одно нічого не змінювалося. Здавалося, тут відігравали роль інші містичні сили. Вікно біля моєї парти було відчинене, тож на уроках математики я розглядала, як тріпоче листя. Потекла ручка, тож я не могла записувати. Те, що в мене добре виходило, не мало справжнього застосування: підписувати конверти округлими, подвійними літерами, схожими на графіті, і малювати усміхнені створіння на розвороті. Робила густу каву, яку пила, знаючи про її пагубний вплив. Знаходила певну бажану пісню, яка звучала по радіо, так само, як медіум знаходить відомості про померлого.
Моя мати казала, що я схожа на бабусю, але це нагадувало СКАЧАТЬ