.

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ розуміючи, про що я думаю, пильно дивилася на мене зі здивованою зухвалістю.

      – Мені шкода, що батько не попередив тебе, що я тут, – сказала я. – Я можу лягти в іншій кімнаті, якщо ви хочете більше ліжко. Чи якщо ви хочете залишитися тут самі, я щось вигадаю…

      – Ні, – мовив Джуліан. – Ми з Сашею можемо спати будь-де, еге ж, крихітко? До того ж ми лише проїздом. Дорогою на північ. Їду за травою, – сказав він. – Я їжджу з Лос-Анджелеса до Гумбольта щонайменше раз на місяць.

      Як я зрозуміла, Джуліан подумав, що я буду вражена.

      – Я не продаю її, нічого такого, – продовжував Джуліан, поступаючись. – Лише перевожу. Все, що мені потрібно, – це кілька водонепроникних мішечків і поліцейський сканер.

      Саша здавалася схвильованою. Чи не буду я зайва?

      – Звідки ви знаєте мого батька? Нагадаєте? – запитав Джуліан. Осушивши банку з-під пива, відкрив іншу. Вони принесли з собою кілька упаковок. Також на відкритому місці лежали й інші запаси: суміш для походів з горішками. Запакована пачка жувальних черв’ячків, прим’ятий кульок з фаст-фуд.

      – Ми зустрілись у Лос-Анджелесі, – сказала я. – Ми жили разом деякий час.

      Ми з Деном жили в одній квартирі на Веніс-Біч наприкінці сімдесятих. Веніс з її вуличками третього світу, пальмами, які стукають у вікна під час теплого нічного вітру. Я жила на гроші, отримані з фільмів бабусі, працюючи над тим, щоб отримати сертифікат медсестри. Ден хотів стати актором, але, очевидно, йому не судилося. Натомість він одружився з жінкою з багатої сім’ї і відкрив свою компанію з продажу заморожених вегетаріанських продуктів. Тепер у нього власний будинок у Пасіфік-Хайтс.

      – Ой, зачекайте, його подружка з Веніс? – здається, Джуліан раптом почав енергійніше реагувати. – Як ще раз, ви кажете, вас звати?

      – Іві Бойд, – сказала я, і те, як різко змінилося його обличчя, здивувало мене: часткова ясність і справжній інтерес.

      – Зачекайте, – сказав він, забравши руку від дівчини, і вона сердито глянула на нього за це. – Ви та леді?

      Можливо, Ден розповідав йому, наскільки кепськими були мої справи. Ця думка збентежила мене і я рефлекторно торкнулась обличчя. Стара, ганебна звичка з підліткового віку, неначе я хотіла прикрити прищик. Як завжди, рука на підборідді, теребить рота. Неначе так я не привертала б до себе уваги, у такий спосіб роблячи лише гірше.

      Джуліан тепер був схвильований.

      – Вона була в цьому культі, – розповідав він дівчині. – Еге ж? – запитав він, повернувшись до мене.

      У мене в животі утворилася западина. Джуліан і далі різко дивився на мене в очікуванні. Його дихання було хмільне і п’яне.

      Того літа мені було чотирнадцять. Сюзен було дев’ятнадцять. Ми іноді курили фіміам, який спричиняв млявість і поступливість. Сюзен читала старий випуск «Плейбоя». Ми приховували непристойні яскраві поляроїди і обмінювалися ними, як бейсбольними картками.

      Я знала, як легко це могло статися, минуле зовсім поруч, неначе безпорадна пізнавальна СКАЧАТЬ